Найкращій подрузі Ірі Подолян
Я дякую Бога за те, що подарував мені її…
Я навіть сповна не можу виразити свою подяку!
Я переконалася в тому, що це справжній, вірний, найкращий друг!
Коли я молюся, або ж дякую Богу за неї, у мене з\’являються сльози на очах, тому що приходять думки про те, що нас можуть розлучити або ж посварити…

Але суть в тому, що я без неї не зможу, вона найкраща…
Але знаю ще одне, що я за нею піду на край світу!
Бувають моменти, коли мені неприємно бачити нездійсненні обіцянки на рахунок \” я зателефоную\”, але я розумію, що насправді неважливі ці розмови, важливо те, що я знаю, що вона прийде коли мені погано, коли я цього потребую…
Такої рідної, а водночас розумієш, що ми не рідні, у мене ще не було…
Я відчуваю, що десь там, у жилах тече наша спільна крапля крові…
Я її дуже сильно люблю, кожен день розмовляючи з Богом, я прошу, щоб він нас не розлучив!
Кожен день я намагаюся почути її голос, від якого мені набагато робиться світліше!
Коли мені важко, я дійсно знаю, що вона це відчуває!
Вона ПЕРЕВІРЕНА людина, яку я ціную на стільки, що навіть вона не здатна зрозуміти!!!
Твоя подруга Діана Дарморос.
.
очень красивый стих*)