`

Вєточка про Вєточку

Вєточка про Вєточку

Вітаю Вас мої любі знову рада розповісти Вам про щось нове, поділитись чимось безумовно цікавим.
Сьогодні я розповім Вам про себе! Знаєте Ви мене під іменем – Вєточка!
Тож ось я розповім Вам, чому саме так я Вам представлена…

Вєточка про Вєточку

Вітаю Вас мої любі! Знову рада розповісти Вам про щось нове, поділитись чимось безумовно цікавим.
Сьогодні я розповім Вам про себе! Знаєте Ви мене під іменем – Вєточка!
Тож ось я розповім Вам, чому саме так я Вам представлена…

Я, Коритник Світлана Сергіївна, 199* року народження. Народилась в с.м.т Піщанці Вінницької області, здобула початкову (9-ти річну) освіту в Піщанській НВК №1 ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія (школа №1). Отже тепер Вам зрозуміло чому Вєточка? Світлана, Свєта, Свєточка. А більш скорочено мене називали Вєтою, Вєточкою . Тому ім’я під яким я до Вас звертаюсь - проста форма звертання.

В 1997 році 18 березня, коли Вєточці було три рочки, у неї народився братик Ігор (зрозуміло ж, що ще один Коритник :)))
Народилась в українській сім’ї християн, Коритника Сергія Андрійовича (уродженця с.м.т Піщанки) та (Дзюбенко) Коритник Людмили Миколаївни уродженки м. Немирова з багатодітної сім’ї Валентини (Мазур) Дзюбенко та Миколи Васильовича Дзюбенко. Сім’я Дзюбенків багато років пропрацювала на швейній фабриці «Веселка» м. Немирова, жінки у швейному цеху, батько у транспортному відділі. Наймолодший брат Людмили працював і на сьогоднішній день працює на Немировському спиртзаводі . Сім’я Коритників проживала і проживає в Піщанці.

Veta на YouTube

Дитячий садок не відвідувала, так, як на той час була дорогоцінна і наймиліша в Світі – моя бабуся Віра.
В 2000-му мала Вєточка пішла до школи.
В 2003 сім’я поповнилась сестричкою – Валерією.
А 2004 перейшла до 5-го класу.
Канікули розпочалися і у всіх дітей почався шалений відпочинок, пригоди, подорожі. Але в Світланки все було по іншому…
9-го червня бабуся зовсім занедужала,та невдовзі 29-го червня 2004-го року залишила цей світ…відійшовши у вічність. Рідні, близькі, друзі, сусіди – любили Коритник (Лучинецьку ) Віру Яківну (1932-року народження),особливо мала Вєточка сумувала і сумує… в її памяті викарбувався той день, день втрати дорогоцінної їй людини…

Бабуся була чи не най добрішою у всьому світі… чуйною і милою. Виховала двох дітей: Коритника Павла Андрійовича та Сергія Андрійовича. Смертю матері і бабусі Віри були не лише вік, а й втрата чоловіка Коритника Андрія Семеновича - 06.12.1999. Пам’ятаємо, сумуємо за Вами, наші дідусь і бабуся - Коритник.

Більше усвідомлюючи і дорослішаючи я почала писати свої перші спроби…вірші…для сестрички казки і історії… З 5-го класу почала займатись малюванням… ходити на бабминтон.

Любила фантазувати і проявляла більший нахил до гуманітарних наук, ніж до точних, так як не впевнена в тому що це вся досяжність … або можливо те що все змінюється більш цікавіше ніж постійність? Більш певнішою є 2-га відповідь.

З дитинства полюбила місто Вінницю, так як буваючи у родичів мені сподобалось тут… ще зовсім малою дитиною я сказала: «я хочу тут жити!»

В школі в Вєточки було багато хороших вчителів…
Але найбільше їй подобалась викладач Історії - Гринишена Людмила Степанівна…що відіграла важливу роль в житті ,ще зовсім юної Свєти…викладаючи уроки життя і навчаючи життю вже тоді коли та була у Вінниці, чекала її приїзду і давала поради. Людмила Степанівна стала Вєточці дуже дорогою, навіть рідною !

У школі з 4-того класу у Вєточки була краща подруга - Руслана… Та з 8-го класу все змінилось…подруга змінилась…і до цього часу не зрозуміло чому так сталось…тяжко було втратити найкращу подругу, та вона лише перейшла в протилежний клас. Кардинально змінилась…і кращою її подругою була колишня подруга з дитсадка…

Літні канікули Вєточка проводила більшість дома, в бабусі в Немирові або в таборах відпочинку, де знайомилась з цікавими людьми… 3 рази відпочивала у Вінницькому таборі «Джерело Любові ».

Поїхавши на навчання, знайшлась для Вєточки краща подруга …з якою ділили і проблеми і радості… Разом вчились дорослості в прийнятті рішень, також підтримували в важку хвилину, в хворобі, завжди знаходили компроміс і виходили із складних ситуацій.

І по закінченню навчання з відзнакою - в 2012 році - вони спілкуються і надалі продовжують бути кращими подругами!
Велика вдячність працівникам навчального закладу -ДНЗ ЦПТО №1 м. Вінниці – Собітнюку М.В., Колосінській Н.М.,Краснюк Т.Я. та всьому колективу закладу!

В 2010 написала перший свій роман : «Плач Дождя »…
Зараз Вєточка займається творчою роботою, продовжуючи писати…також у вільний час малює. Хоч це не все з життя Вєточки… Так як є ще й особисте життя, про яке поки-що відверто не написано… та багато чого іншого, не менш цікавого… Має безліч знайомих але одного коханого - Василя Базюка, та одну подругу -Олесю Шевчук…

Вєточка про Вєточку

До нових зустрічей...

З повагою до Вас - Вєточка.

Нет комментариев для “Вєточка про Вєточку”

  1. Ігор:

    Бажаю творчих успіхів!!!

     

Оставить комментарий

Вы должны Войти чтобы оставить комментарий.

Яндекс.Метрика