Людська підступність

Вітаю вас, мої любі читачі, вороги та друзі!
Раніше я розповідала Вам про мою подругу, відтепер уже колишню подругу Олесю Шевчук – це найперша стаття, її невеличка історія. Ще було декілька статтів про її появу після тревалого обриву звязків за сприянням її нового коханця.

Проходили дні, але замість довіри, яку я раніше відчувала, зявилось інше почуття, і зовсім реальний погляд на дії дівчини, з якою я начебто була так близька, заради якої намагалась зробити все, що в моїх силах, і втілити всі її забаганки.

Мені не раз приходила думка, що ця людина попросту використовує мене, і ще тоді в мене були і докази, і думки інших, хто спостерігав за нами. Але випуск 2012 підвів лінію того життя, і розпочалось нове – майбутнє.

Після випуску ми ще спілкувались по телефону рідко, але все ж, то добре, а то сварились. Майже не бачились (декілька разів за 2012рік після випуску, і декілька у 2013).

Ввесь час у Олесі був хлопець Михайло, з яким вона зустрічалась 5 років, аж до осені 2013. піісля закінчення навчання вона переїхала з Вінниці до свого хлопця, що проживав з матірью в Києві. Михайло, як і Олеся, був родом із м.Бар.

Але восени 2013 року Олеся зустріла іншого хлопця, заради якого порвала стосунки з Михайлом, і пішла від нього до нового. Нового хлопця звали Олегом, він працював в тому ж таки супермаркеті АТБ охоронцем, був корінним київлянином, і мав своє житло.

Після того, як в Олесі з’явилось нове кохання, ми спілкувались декілька разів, потім Олег заборонив їй зі мною спілкуватись, зробивши свої висновки.

Veta на YouTube

Але в травні чи червні 2014-го Олеся таки зявилась, пояснивши відсутність тим, що її хлопець проти, але все ж в неї немає з ким навть поговорити.

З’явилась моя давня подруга, цікаво розпочавши переписку ВК (в контакті) під чужим іменем. Потім подзвонила, і ми знову розпочали спілкуватись. Але дівчина, яку я знала, і з якою я переживала труднощ,і стала іншою – ще егоїстичнішою, і розмовляла вже ломаною російською мовою, з поганою вимовою (теж забаганка її нового коханця).

Не дивлячись на події на майдані і війну з боку Росії, вона ввесь цей час розмовляла російською. що було принциповим і сучасним для неї і її хлопця, мені було не зрозумілим, тимпаче в такі важкі для України часи.

І якось, згадуючи минуле, ми пригадали історію про те, як Олеся в часи навчання лежала в лікарні, і спілкувалась там з іншим хлопцем. Тоді я їй і кажу: “Мені здавалось, ти закохалась у того хлопця, і кинеш Михайла, але ти так не вчинила, а просто перестала з ним спілкуватись, розбивши його сподівання”.

Але відповідь моєї “подруги” мене приголомшила. Вона відповіла мені так: “Ти думаєш, я би Кинула Михайла, в якого кімната в Києві, і буду з цим із села? Куди б я поїхала після випуску?”.

Після тих слів я просто перестала поважати цю людину, і вважати подругою. Чи може так казати людина, яка вважала, що треба бути з коханою людиною? Ці слова були схожі на слова егоїстичної людини, на яку вона і пеетворилась.

Я думала, труднощі і проблеми зроблять з неї справжню людину, але помилялась. Нове її спілкування полишило цю дівчину душі. Прикро і жаль, але все так, як є. Більше я не змогла з нею говорити. Тимпадче, що на останок вона закидала мене питаннями типу: \”Ви з чоловіком все життя плануєте винаймати житло?\” та іншими. Та що до житла, я її відповіла тим самим, але в неї була самовпевнена відповідь: а у нас є житло – у Олега. От така історія.

Але я не вірю в таке кохання, і не бачу в їх коханні майбутнього. Якщо він всеж таки запропонує їй вийти за нього заміж, 99% вони розійдуться, і вона або знайде собі іншого, у місті з житлом, або повернеться до м. Бар, де на щастя в неї є батьківська квартира. Сподіваюсь життя зробить її людиною замість самовпевненої егоїстки, і вона почне цінувати те, що не продається: дружбу і справжнє кохання.

Наші розмови по телефону тривали приблизно до вересня 2014-го. Ми за 2014 рік навіть не бачились. Просто закінчили спілкування через те, що я її сказала правду в вічі – не маючи сил вести розмови з підступною і не щирою людиною. Розпрощались, і ніби назавжди.

Але 24 жовтня вона подзвонила до мене з проханням знайти їй 1000 грн. На той час я була в лікарні, і мені самій були потрібні гроші. Мій чоловік знімав вже з кредита, я пояснила ситуацію, але вона не спинилась, а почала просити, щоб мій чоловік зняв з кредитки і їй.

Та я пояснюю, в нас вже ліміт. Таких грошей немає. І вона знову зникла. Перестала звонити, писати… дивний збіг. Хоча, коли вона була в лікарні, я турбувалась про неї більше всіх: і з ложки годувала, і купувала все, на що грошей вистачало. І сиділа поряд, пропускаючи пари.

На неї я і не розраховувала… знаючи що їй нема до мене діла, і вигоди тимпадче. І цей раз мабудь був останнім у нашому спілкуванні, та ні…

22 грудня 2014-го вона знову подзвонила мені. Розповідаючи лайливими словами про своє життя, роботу, і жаліючись на буденні проблеми. Та я, як завжди вислухала, зрозуміла, підтримала.

Та знов незабаром ситуація: нове прохання, Та я відмовила – грошей на той час в мене не було. Тому Олеся знову щезла, написавши мені аж 02.01.2015.

Всі ці збіги стали підтвержденням того, що їй треба – більше корисність ніж спілкування турбує цю особу. Тому я попросила її більше не з\’являтись у моєму житті. Я думаю, це буде правильним рішенням. А то думає, що всі навкруги дурні, а вона найхитріша.

Життя навчить розуму, якщо не зявився. Хай шукає інших, таких же довірливих, але як показав час, такої доброти і довіри ні в кого крім мене немає, якщо раз за разом повертається і знову за своє.

От така от вийшла відверта розповідь. Сподіваюсь вона допоможе і вам перевірити своїх друзів, або розпочати цінувати їх за безкорисність і щирість.

P.S А щодо мене, то я знайшла своє кохання. це було в 2012, ми довго зустрічались а в 2014 одружились. Я вірю в справжне кохання, і в мене є сім\’я. Тепер зявилась і краща подруга – давня знайома, Безкорисність, цікавіть і незвичайність – я не помічала за сварками і нервами, що псувала мені Олеся Шевчук.

До нових зустрічей. З Вами була Вєточка. Запрошую до себе в соціальній мережі ВК http://vk.com/vetochka94