Природне право на «ліво»
В солідному московському виданні я прочитала статтю серйозного економічного аналітика на незвичну для нього тему. Він раптом у своїй авторській колонці влаштував публічний плач Ярославни на тему тонкої, вразливої чоловічої душі. Заголосив про те, як прикро, коли чоловік працює цілодобово на благо родини, а його дружина не йде з дому, не кидає чоловіка, а, користуючись всіма матеріальними благами, нишком йому зраджує. Але голосив журналіст не істерично і не по-бабськи (мовляв, поплакала, втерла сльози і знову повернулася до борщів). Ні! Він незмінно залишався аналітиком. Навіть у такій актуальній темі. Він запропонував активно працюючим чоловікам кілька способів приструнити розслаблених дружин.

Чому жінки змінюють?
Деколи соціальне тяжіє над нами так сильно, що радарами глушить позиви лібідо. Християнська мораль, вірність – як цінність для всіх і вся, боязнь венеричних захворювань…

Але як би не була заміжня жінка щаслива, вона завжди із задоволенням зауважує, що є на світі чоловіки, які хотіли б бачити її незаміжньою. Красива дружина і разом з тим вірна – така ж рідкість, як вдалий переклад поетичного твору. Такий переклад звичайно негарний, якщо він вірний, і невірний, якщо він красивий.
В любові, як в школі: найцікавіше – це зміна.

У житті практично кожної людини настає час «Ч». Час, коли віз сімейних проблем і рутинних обов’язків стає нестерпно важким, а хомут так сильно натирає шию, що тягнути цей віз далі немає ніяких сил.

І щоб віз цей не кинути посеред дороги, потрібні ніжні погладжування, владні дотики і ніжні слова, сказані на вушко. І втомлений чоловічок, засинаючи, шепоче сам собі: «Все. Я більше так не можу. Мені просто потрібно закохатися. Серйозно закохатися, щоб помирати від бажання дихати одним повітрям з людиною, щоб у животі оселилися метелики, так-так, саме метелики, а ще щоб відчути два гарячих кола кровообігу».

Час завжди хороший
Добре, коли дитина розвивається всебічно, але іноді саме численні заняття є причиною проблем. Дитина зайнята, у батьків – вільний час. Відмінно! Але тільки в тому випадку, якщо очі вашої дитини світяться щастям, а не опухли від сидіння за комп\’ютером або вчення уроків. Навантаження для дитини повинні бути адекватними.

Фантазуй разом з дітьми, не поспішай відкривати очі на те, яке воно – життя. Не кажи, що часи весь час однакові – хренові! Людина повинна вміти мріяти і вірити, що все буде добре. І тоді саме так і буде.

Рознарядка на ласку
Особливо сильно дитина потребує ласки й турботи в деяких ситуаціях.

1. При загрозі або розвитку хвороби – фізичної або психічної: часом це лікує, а іноді і рятує. Якщо дитина хвора, ослаблена фізично або морально, її не можна залишати без похвали, ні на добу, як не можна залишати без вітамінів та ліків. Однією лише похвалою можна вгамувати біль, навіть зубну.

2. При виявленні нерозділеного кохання підлітка. Або навіть при підозрі на таке кохання, або передбачення його.

Дитина потребує любові та турботи щодня і щоночі! Адже часом ніжності, дружні обійми, слова підтримки, похвала тільки за те, що живеш, рятують життя. Не тільки дітям, але і дорослим.

Воскреси своє дитинство!
Щоб почути своє чадо, дорослому потрібно знайти всередині себе дитину. Потрібно згадати дитинство. Згадати шкірою, а не шаблонами або стереотипними висловлюваннями: «Ми були не такими».

Діти – не дорослі… Але в кожному дорослому живе дитина.

Кілька років тому я була в Калінінграді. І там, в одному з скверів, побачила приголомшливу паркову скульптуру – велике «розірване» тіло дорослого чоловіка, всередині якого – щасливий маленький хлопчик.

Я добре пам\’ятаю себе в дитинстві. І абсолютно не бачу різниці між своїм сприйняттям світу тоді і зараз. Я відчуваю себе все такою ж допитливою, що не боїться виглядати нерозумно, задавати безглузді запитання, бігати, сміятися, танцювати на автобусній зупинці, ризикувати і здійснювати самі безбашенні ідеї. Я все та ж маленька непосидюча дівчинка-шибеник. У мене все те ж бачення, та ж перспектива. Може, тому в мене ніколи не буває ностальгії за дитинством? Тому що я не втратила його. А ти?

В здоровому тілі – здоровий егоїзм
У сім’ї така ж дідівщина, як в армії. Поки дитина лежить поперек лавки, його б\’ють ременем і ламають психіку педагогічними експериментами. Уловлюєш асоціації? Потім він виростає, заводить свою сім’ю і за старою доброю традицією мучить своїх дітей. Кругообіг лайна у природі.

Скільки психологічних та фізичних травм, душевних і тілесних хвороб ми отримуємо завдяки батьківській любові? Страшно сказати! Занадто розмиті критерії виховання та лікування. Тому кожен вважає себе гуру від педагогіки. А нація тим часом вимирає.

Ти теж був дитиною
Перш ніж взяти відповідальність за виховання, перш ніж узяти в руки ремінь, перш ніж відмахнутися від, здавалося б, безглуздого питання твоєї дитини, згадай себе маленьким. Так-так, тобі теж було боляче і прикро. І нестерпно важко. Я знаю.

Не пережми душу дитини, долаючи «опір матеріалу».

Володимир Леві пише: «адже Ми не помічаємо, як наш вихованець перетворюється в засіб нашого самоствердження, об\’єкт капіталовкладення, від якого ми чекаємо віддачі». Притримай коней і безмежне буяння педагогічного ентузіазму.