Кріпаки все ж існують

Сьогоднішня моя розмова піде про таке явище в суспільстві як наймана праця – робота на господаря. У зв’язку з тим, що на сьогоднішній день державної праці, підприємств і закладів стає дедалі менше, а приватний великий і малий бізнес стрімко пішов угору – доводиться працювати на власника, і саме там найчастіше і спостерігається відношення роботодавця з робітником.

Veta на YouTube

Найчастіше це не розуміюче, не добре ставлення, так як робітник працює за зарплатню, то він зобов’язаний виконувати поставлені завдання, і виправдовувати надії власника закладу чи підприємства. Та всім зрозуміла річ – платити менше, а роботу виконувати більшу, тим самим знизити витрати на робочу силу до мінімуму – економія, та важливо і кількість і якість.

І кожен мудрує по своєму: набирають стажорів, практикантів, часто змінюють працівників (або ж вони самі від таких умов і втікають), і от здається вже трішки легше, але все ж потрібні надійні люди.
Працівників, робочу силу в більшості не цінують, а просто використовують по мірі сил і дієздатності, та коли людина вже не може віддавати роботодавцю свій час та зазвичай зіпсоване здоров’я – от тоді готуйтесь почути: «Щось не влаштовує шукайте іншу роботу». Такі слова ви також почуєте, якщо Ви сперечаєтесь за умови праці, зарплатню чи ще щось. Тож готуйтесь…

І пожалітись нікому. Закони захисту трудящих не працюють, а якщо працюють, то не на користь останніх. Отже все в руках і на совісті роботодавця.

Ситуацій вистачає, тому у кожного своя історія, гіркий досвід і повчальний приклад на майбутнє. Рано чи пізно доводиться починати самостійне життя, та попадати в халепу. Та не сумуйте, адже на помилках вчаться, що правда краще на чужих, краще зарання брати до уваги, і бути обачним, хоч попередити і передбачити не завжди можливо.

Найбільш обурює мене таке явище як «практика» в державних навчальних закладах – училищах, і хто винен що все є саме так, і хто може зрозуміти і щось вдіяти?

Кожен із нас в житті так чи інакше поводиться…перебуваючи то власником, а то ображеною стороною. І навіть у житті зверхньо ставитись до слабших ,чи просто оточуючих не слід, і пам’ятати про те що захищати себе можемо тільки ми – варто.

Живіть помірно, все ж добре коли в міру! Чи не так?( маючи на увазі хороше і корисне).
Бувайте, моЇ любі.

Ваша Вєточка завжди з ВАМИ.