Борщівник – убивця

Рослини з роду Борщівників давно і добре відомі. Батьківщиною борщівника Сосновського є Кавказ. В останнє десятиліття в літературі, особливо науково-популярної та публіцистичної, ці рослини згадуються тільки негативно. Початок підвищеного інтересу до рослин цього сімейства припадає на кінець 40-х років ХХ ст.

Борщівник – ну, дуже цікава рослина. До такої міри цікава, що вчені деяких країн об’єдналися з метою його уважного вивчення й… знищення!
Чим же завинив перед людством цей герой? Адже й ім’я йому дано геройське – “Гераклова трава” – за його міць і стать.

Борщівник дуже легкий у проростанні і кращого корму для худоби і не придумати. Затемнення борщівник не виносить. Подавай йому сонячні місця, причому найкращі, плодородисті, якраз такі, які по узбіччях доріг, в низинах річок, там де поруч поля посівні, злакові. І сусідства з іншими травами і злаками теж не виносить. Тому і відтісняє борщівник всю іншу дрібноту подалі від себе, коханого. Можна сказати, взагалі ніякого сусідства не переносить. А вже плідний! Дай йому волю, так і весь світ би завоював.

Проростає це гаденя вже самою ранньою весною, коли ще інша рослинність спить до більш теплих днів. Одна радість – видно звідки його викорчовувати. А якщо вчасно не викорчував – можна отримати і ОПІКИ!!!

Але проте величезна плодючість, швидке зростання, витіснення інших рослин – це ще півбіди. Інша небезпека в тому, що сік цієї рослини містить фурокумарин, який дуже отруйний. При попаданні на шкіру людини (і тварин), під впливом сонячних променів виникає опік. Причому саме потрапляння на шкіру відбувається непомітно і безболісно. Але варто побути під сонцем хоча б хвилин 10-15, пиши пропало – пухирі по ступені опіку II, а то і III ступеня, який триває приблизно тиждень. Потім, на місці опіку з\’являються темні плями, які не зникають до півроку! Можливі навіть рецидиви – начебто все пройшло, ан ні! Засмагли, або просто спітніли… знову на цьому самому місці починається опік. Страшно, аж жуть! А деякі фуранокумаріни можуть викликати рак і навіть потворності…

Спочатку болі зовсім не відчуваються, але пухирі швидко збільшуються в розмірах… А потім ще довго будуть ранки, і коли ранки пройдуть ще з місяць залишаються некрасиві коричневі плями.

Думаю, тепер і ви теж не полюбите цей борщівник. Особливо небезпечний він для дітей. Згадайте себе в дитинстві! Це ж яке задоволення – зрізати велику трубчасту рослину, зробити з неї свисток або дудочку…
Загалом, відразу попереджайте дітей про можливу небезпеку. Нерідкі і випадки саме дитячої смертності від опіків цього борщівника.

Veta на YouTube

Борщівник все наступає і наступає. Вже мало йому місця вздовж доріг, йому тепер вшир треба!
Борщівник – дуже плідний. Одна доросла рослина дає близько 1000 насінин, а то і більше на один квадратний метр. Близько 200 можуть запросто прорости. Решта або гинуть, або поки не проростають, лежать собі спокійно у грунті декілька років.

Так як рослина рано зацвітає, значить і насіння все встигає визріти. Борщівник – рослина дводомна, тому, що сам себе опиляє. Тобто, достатньо однієї рослини, щоб вже незабаром заполонити все, що може бути заполонено. Розселяється теж дуже чудово, і з вітром, і з водою, і з допомогою тварин, так і людина не остання у цій ланці поплічників цього Геракла.

Історія появи

У колишньому СРСР влада ставила перед науковцями завдання вирішити проблему виробництва кормів для тваринництва. У цій широкомасштабній програмі брали участь вчені багатьох науково-дослідних установ. Але найбільш активними були Ботанічний інститут Академії наук (р. Санкт-Петербург), Інститут біології Комі (р. Сиктиквар) та Інститут кормів (Московська обл.). При ВАСГНІЛ була організована група з вивчення та впровадження у виробництво нетрадиційних кормових культур.

Самим першим і найбільш високопродуктивним серед видів борщівників був саме борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi). Продуктивність цієї рослини виявилася настільки високою, що в разі вдалого її використання як кормової культури можна було б говорити про «зелену революцію» в кормовиробництві.

Після Великої Вітчизняної війни почалося промислове вирощування борщівника Сосновського. Ще в 1947 році вчені Полярно-Альпійського ботанічного саду Кабардино-Балкарської АРСР розробили рекомендації по використанню борщівника в землеробстві як силосної культури. Були організовані роботи для селекційного поліпшення даного виду і виведені сорти з низьким вмістом кумаринів в біомасі, наприклад сорт Северянин.

Довгий час борщівник Сосновського вважався перспективною кормовою культурою. Його врожаї зеленої маси були більше, ніж у кукурудзи та конюшини. Введення борщівника Сосновського в культуру підтримувався на державному рівні Й. І. Сталіним, Н. С. Хрущовим і Л. І. Брежнєвим, тому він і отримав досить широке поширення в країні.

Однак у 80-ті роки минулого століття тваринники відмовилися від його використання з кількох причин. По-перше, силос із зеленої маси борщівника був рідким і низькоякісним. По-друге, молоко корів, які тривалий час харчувалися борщівником, набувало неприємний гіркуватий присмак. По-третє, фітоестрагони, що входять до складу борщівника, викликали у тварин безпліддя. Все це і деякі інші причини зумовили виведення борщівника Сосновського з сівозміни. Як наслідок, вид оселився в природних ценозах країн.

Борщівник з\’явився на узбіччях доріг, на необроблюваних землях, а згодом і на полях як злісний бур\’ян. У народі борщівник стали називати «помстою Сталіна». Ймовірно, тому що найбільш інтенсивне впровадження борщівника як культури на державному рівні велося за підтримки Сталіна.
Всі проблеми, пов\’язані з борщівниками, стосуються одного виду – борщівника Сосновського, який продовжує швидко і агресивно поширюватися на необроблюваних землях.

Такий розвиток подій – не новина для науковців, ймовірність поширення борщівника як злісного бур\’яну вони допускали ще на початковій стадії окультурення виду. Всі їх побоювання сьогодні справдилися.

Точно відомо, що він вже зайняв своє місце в фітоценозах біля водойм, вздовж доріг, на необроблюваних частинах полів, зустрічається навіть у містах – в парках, скверах, садах.

Новий вид порушив екологічну рівновагу цих груп, почав витісняти типові рослини, залучати нові невивчені небезпеки.

Контролювати цей вид надзвичайно важко, а в місті – взагалі проблематично. У Росії, Німеччині, Чехії, Естонії, скандинавських країнах діють державні програми боротьби з цією рослиною.

У всіх країнах Євросоюзу борщівник Сосновського офіційно віднесений до групи карантинних рослин, але в Україні ще немає. В Естонії на боротьбу з борщівником залучено все населення. Створюються карти поширення даного виду на території країни.

У Російській академії наук створена спеціальна комісія для боротьби з цим видом.
За даними Інституту біології, зараз борщівник Сосновського продовжують вирощувати як кормову культуру тільки в Комі (Росія). Там в умовах холодного і короткого літа ця культура забезпечує отримання стабільного врожаю зеленої маси.

Ботанічний опис

Борщівник Сосновського відноситься до сімейства Зонтичних (Селерових) (Apiaceae). Рід Борщівник (Heracleum) у світовій флорі налічує до 70 видів, на території СНД відомо 40 видів, у США – тільки один.
З-за високого зростання і великої надземної маси рослини римський ботанік Пліній дав йому ім\’я давньогрецького героя Геракла, яке в ботаніці узаконив для рослини цього сімейства Карл Лінней, – Heracleum L. В літературі це дворічна рослина, і зараз її називають Геракловою травою. Наукова ж назва – борщівник Сосновського дана на честь відомого дослідника флори Кавказу Д. І. Сосновського.

Стебло у борщівника Сосновського прямостояче, ребристе, з борозенками, висотою до 3 м, в діаметрі 3-5 см. В перерізі має вигляд порожної дрібноребристої трубки.

Листки – черешкові, великі (довжиною до 50-60 см), трійчасті або перисто-роздільні, опушені, зверху зелені, а знизу сіруваті.

Квітки – двостатеві біло-зелені, іноді навіть рожеві, зібрані у великі (до 40-50 см в діаметрі) 30-75-променеві парасольки. Зовнішні пелюстки крайніх квіток у зонтиках різко збільшені. Вся рослина покрита жорсткими волосками.

Плід – обернено-яйцевидної форми, довгастий, довжиною до 10-12 мм і шириною до 8 мм колоноподібний вислоплодник, який розпадається на два лушпиння. Перикарпій, в свою чергу, складається з двох половинок, які зазвичай називаються насінням. На спинці і біля основи плід покритий шипуватими волосками. Маса 1000 насінин – 12-16 гр.

Коренева система стрижнева, добре розвинена, але в ґрунт проникає неглибоко: основна маса розміщується в шарі до 30 см (окремі корені проникають на глибину більше 2 м). У верхній частині корінь розгалужений, головний і бічні корені м\’ясисті. На зламі вони виділяють світло-жовту рідину.

Подивіться будьласка відеоролик про борщівник.