Черстві серця

Часто ми бачимо те, що нам хочеться бачити, або ж, розчарувавшись, починаємо ділити все на добре та погане, тобто, маючи кольоровий зір, бачимо чорно білим. От вам приклад. Дуже зворушлива історія.

Якось, чекаючи на тролейбус, я сиділа на зупинці. Біля мене сиділи ще декілька людей. І от до нас підходить змучена, безпритульна собака. Вона була велика, і можна сказати, навіть стара, але як було видно – в неї були цуценята.

Я, побачивши її сумні очі, вирішила пригостити їїї кукурудзяними паличками, що в мене були. Кинула їй, вона їх похапцем з’їла. Потім підійшла поближче, і сіла до нас мордою, вдивляючись.

Бабуся, що сиділа поряд, каже до неї: «Немає в мене що тобі дати». А собака, дивлячись на неї, поставила їй на коліно лапу, наче заспокоюючи: «Нічого, головне що ти розуміюча і не зла».

Аж ось на зупинку йде інша бабця, зла і не вдоволена, та ще й з палицею. Побачивши собаку та почала її проганяти, гримаючи і вдаряючи палкою по вже й так змученому тільцю тварини.

Veta на YouTube

Я вже писала статтю, зрівнюючи людей з собаками, тобто породистими і без породними, маючими кожен свою долю. Але в цій історії мораль сумна. Бабця, яка певне і в молодості була злою людиною, постаріла, і так і не зрозуміла, що всі ми в цьому світі не на завжди. І як собака, так і вона, потребують розуміння.
https://myvinnitsa.com/engine/skins/bbcodes/images/b.gif
Тварини шукають розуміння, а люди замикаються, і стають агресивно налаштованими, випромінюючи негатив. І хоч собака не чіпала бабцю, і навіть не заважала їй пройти, отримала палкою, на що навіть не озвірилась, не гавкнула, і навіть не заричала, а просто подивилась на кривдницю вологими очима.

Собаці жилось не легко, вона ввесь час ходила в пошуках їжі, була змучена холодом, і вже розчарувалась, і не чекала допомоги, але на цій землі її тримали цуценята, які чекали на , і тішили її своїми іграми і життєвими силами.

Собака, як і кожна мама, бажала хорошої долі для своїх дітей, і одною її мрією було, щоб добра людина прихистила її малечу, годувала і не кривдила.

Як ви бачте – абсолютно різне бачення у двох бабусь одного соціального становища. Що одна, що інша отримували мізерну пенсію, їздили на тролейбусі, і мали справи, по яких їм треба було поїхати.

Але зовсім два різних відношення – перша ж, не маючи що дати собаці, просто сказала їй добре слово, і потримала за лапу. Друга ж скривдила тварину, і навряд чи до її душі дійшов той жалісний слізний погляд тварини, якій і так було важко. Зачерствіла душа, і мов і не було її ніколи.

Я навіть знаю чим закінчиться життя цих двох жінок похилого віку. Добра буде доглянута добрими людьми, зла ж закінчить своє життя в притулку, в якому отримає таке ж відношення, яке вона дарувала слабшим за себе. Може все й не так – це моє припущення, тож прошу пробачити.

Залишайтесь людиною не дивлячись ні на що. Крапля добра повинна завжди бути хоч для , хто слабший, і так потребує розуміння чи нашої руки.

Вєточка