Острівець надії
Колись давно я придумала для свого братика історію… він був малим, і сумував за дідиком, що помер…
Але я, дивлячись на небо… на червоні хмари від заходу сонця сказала: ” Люди, які помирають, живуть там… Ходять по хмарах і дивляться на нас з неба, із хмар”.
І так було сьогодні. Коли я поверталась з роботи в транспорті, мій погляд впав на ті червоні хмари, і я згадала те, що говорила тоді, і моя думка не змінилась.
Я, так як і тоді, вважаю, що добрі люди гуляють з ангелами по небу, і моляться там за нас, дивляться і підтримують нас у тяжкі моменти життя!!! Тому житимемо гідно, щоб коли настане час, приєднатись до дорогих нам людей, яких вже нема з нами.
І багато можна говорити про потойбічне життя… і багато є думок і понять на цю тему. Але я Вам скажу, що ми живемо не просто так. І впевнена, що життя після смерті є. Тільки яким воно буде – знає лише Бог!!!
І важливо за життя бути людиною. Хоч не всім вийде догодити, але людяною особою бути слід. Це елементарне розуміння, мінімальною допомогою і чесною порадою. А також співчуттям.
Хоча кожен живе по своїй совісті, і зі своєю думкою і світоглядом. Але у разі не знання, як повестися ставте себе на місце іншої людини, і просто зрозумійте те, що зазвичай осуджують і критикують.
.