365 + 1 правило справжньої любові. Частина 39

Діана Балико. “365 + 1 правило справжньої любові на кожен день щасливого року” Частина 39

191. Ти теж був дитиною

Перш ніж взяти відповідальність за виховання, перш ніж узяти в руки ремінь, перш ніж відмахнутися від, здавалося б, безглуздого питання твоєї дитини, згадай себе маленьким. Так-так, тобі теж було боляче і прикро. І нестерпно важко. Я знаю.

Не пережми душу дитини, долаючи «опір матеріалу».

Володимир Леві пише: «адже Ми не помічаємо, як наш вихованець перетворюється в засіб нашого самоствердження, об\’єкт капіталовкладення, від якого ми чекаємо віддачі». Притримай коней і безмежне буяння педагогічного ентузіазму.

192. Стань навшпиньки, щоб не образити

Я часто згадую слова Януша Корчака:

«Ви говорите: «Діти нас стомлюють». Ви праві. Ви пояснюєте: «Треба опускатися до їх понять». Опускатися, нахилятися, згинатися, стискатися.

Помиляєтесь!

Не від цього ми втомлюємося. А тому, що треба підніматися до їхніх почуттів. Підніматися, ставати навшпиньки, тягнутися. Щоб не образити».

Згадай клятву Гіппократа: «Noli nocere!»[3]. У вихованні головне – не нашкодити! Решта – додасться.

Veta на YouTube

193. Діти – наші вчителі

Ми дуже довго жили в геронтократичному суспільстві: шанували старість, цінували досвід, вважали, що набувається з роками мудрість. Але з роками гарантовано купуються тільки зморшки. Мудрість залишається під питанням. Суспільство і його закони так стрімко змінюються, що до реалій сьогоднішнього життя просто нерозумно підходити з рулеткою з минулого, принципи життя наших батьків і дідів вже давно не працюють.

Раніше люди вибирали сивочолих старійшин і бородатих чоловіків в раду племені. Але все змінилося. Сьогодні наші діти, як ніхто інший, вчать нас. Радіти без всякої причини, завжди знаходити собі заняття, наполягати на своєму, а також терпінню, мудрості, щирості, любові. Наші діти в чотирнадцять років знають те, чого ми не знаємо і вже ніколи не вивчимо.

Про це чудово співав Віктор Цой: «Наше серце працює, як новий мотор, ми в чотирнадцять років знаємо все, що нам треба знати, і ми будемо робити все, що ми захочемо, поки ви не угробили весь цей світ».

Дозволь своїй дитині прожити власне життя, а не реалізовувати твої нездійснені мрії. У твого чада тільки одне життя. І воно належить йому. Але аж ніяк не тобі.

194. У болю, якого можна не заподіяти, немає виправдання

У геронтократичному суспільстві варварство батьківського виховання виправдовувалося простим постулатом:

– Батько завжди правий, тому що він – батько! А якщо ти не згоден, то ременем тебе по дупі, нехай тобі і п\’ятдесят!

Так ось – дзуськи!

Неважливо, чи ти постраждала дитина або «пропащий» батько: у болю, яку можна не заподіяти, немає виправдання. У несправедливості щодо дитини немає виправдання. У хамства – немає виправдання. У тілесних покарань – немає виправдання. У морального приниження – немає виправдання.

На резонне батьківське питання «А що залишається, якщо всі відомі методи виховання під забороною?» відповідаю: співпраця, командні ігри і любов.

195. Якщо тобі роблять боляче, а ти не садо-мазо…

Не треба терпіти! Ні від кого! Ні біль, ні образу! Навіть від батьків, яких нібито треба дякувати за те, що вони егоїстично експериментували зі своїми генами і в результаті цього (чисто випадково!) відтворили вас.

У дитини до п\’яти років закладається 75 % інформації про навколишній світ, а також всі таланти і шрами виховання. Більше, ніж батьки, можемо травмувати себе тільки ми самі. Тому легенда (або досвід предків?) про те, що старих вивозили в ліс і прив\’язували до дерева, не позбавлена метафізичного сенсу.

Якщо батьки завдавали тобі біль, заклали в тебе комплекс неповноцінності і почуття провини, сміливо йди до них і скажи свої претензії. Тобі стане легше. А вони того заслужили. Не все ж їм безкарно над тобою крутитися!

Гештальт-терапія – фігня! Не показуй, як дурень, свої претензії порожньому стільцю. Вислови все мамі. Вона буде плакати. Чи татові. Він буде сопіти. Будь жорстокий, але справедливий. Адже вони були жорстокі з тобою. І якщо вони не розуміли, як сильно вони тебе травмують, – тим гірше. Дурням взагалі потрібно законодавчо заборонити розмножуватися!

Продовження тут