Я скучила за містом
Я скучила за містом. Сьогодні була в багатьма любимому сквері Козицького, проходячи, не поспішаючи я вирішила присісти на хвильку, насолодитись моментом… Сиділа і від щастя посміхалась, як же ж гарно. Потім неспішно гуляла сквером. Було відчуття, наче в давно очікуваному місті чи країні, бо більше 2-х місяців не була в цих місцях.
А раніше – чи не щодня поспіхом і серед юрби проходила повз, а зараз, коли вулиці майже порожні, хочеться посидіти і про себе подумати, про життя.
Наше місто – воно найдзвичайне, воно таке комфортне і зі своїм характером, родзинками-місцями, де нам було так добре… місцями, де добре зараз.
Veta на YouTubeВінниця – мальовнича і історична, сучасна і давня одночасно.
Місто з куточками, серед яких кожен має свій надихаючий простір, житло, місце для побачень, місце роботи, місце, де живуть його найрідніші, найцінніші… Місця, які так відгукуються ностальгією у серці.
Я скучила за містом. Проходиш зараз і наче бачиш тут себе колишню… Ще тою, іншою людиною, яка була не настільки краща і не така досконала, чи може навпаки?
А як у тебе? Ти гість чи житель? Як відчувається душею?
Що для тебе Вінниця? Хто у тебе в Вінниці? Що створив тут і кого ти тут зустрів?
Вінниця для мене – це доля, а може її частина.
Я зустріла тут кохання, я влаштувалась тут на першу роботу, я знайшла тут друзів, написала тут книги. Тут я формувала свою особистість, створювала інформаційні простори, навчалась і навчаюсь.
Тут є я.
Продовжую писати… натхнення від міста, миті, кохання. Життя змінюється і невідомість іноді страшна, але поки ми є і триває життя – варто вириватись туди, де добре і до тих, хто міцно пригорне.
Вєта Базюк
.