Біблійна історія “Світло Миру”
Що таке Біблія? Біблією християни називають зібрання книг, складових Святого Письма, тобто сукупність культових, релігійно-філософських книг. Ці книги християнською церквою визнані богодухновенними, так як написані Святими Отцями під впливом і за допомогою Духа Божого. Біблія – богонатхненне Письмо, непогрішиме і безпомилкове Слово Боже, яке написав Бог через людей для того, щоб відкрити Самого Себе, Свою волю і Свою любов.
Як свідчать Святі Апостоли, натхненником при написанні та складанні Біблії був Сам Господь Бог. “Бо ніколи пророцтво не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим.” (2 Петро. 1,21).
“Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, для виправлення, для виховання в праведності” (2 Тим. 3,16).
Слово “та Бібліа” від якого виникла назва Біблія грецького походження. У перекладі це слово позначає множину, утворене від слова “Біблос”, що в свою чергу перекладається як слово “книга”. Артикль “та” вказує, на те що ці книги мають певне релігійне спрямування і присвячені божественному одкровенню.
Біблія в одному томі містить 77 книг,які мають 2 і більше сторінок. Це ціла бібліотека древніх релігійних, філософських, історичних, літературних пам\’яток, створених на Близькому Сході протягом майже півтори тисячі років різними авторами. Прийнято вважати, що Біблія писалася з 1500 рр.. до Р.Х. і була завершена в першому сторіччі нашої ери.
Новозавітні книги були написані між 50 – 60 і 100 роками першого століття від Р.Х. Авторами Біблії були пророки, царі, апостоли на яких зійшла Божа Благодать.
Біблія складається з двох частин. Зі Старого Завіту, що ввібрав у себе 50 книг і Нового Завіту, в який входить 27 книг. Старозавітні книги спочатку писалися давньоєврейською мовою. Згідно з однією з версій вони були написані в період з 13 – 12 ст. до Р.Х. і по 2 вік Р.Х.
Умовно Старозавітні книги поділяються на такі групи:
Книги законодавчі, до них відносяться книги: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня. Ці книги називаються Торою або Мойсеєвим П’ятикнижжям тому, що вони були написані пророком Мойсеєм.
Книги історичні: книга Ісуса Навина, Суддів, Рут, 4 книги Царств, 2 книги Хронік, 2 книги Ездри, книга Неємії, книга Естер. Книги Учительські: книга Іова, Псалтир, Притчі Соломона, Екклезіаст, Пісня Пісень.
Книги Пророчі: книги пророків Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Осії, Йоіла, Амоса, Авдія, Іони, Михея, Наума, Авакума, Софонії, Огія, Захарія, Малахії.
Старий Завіт також називається – Священною історією дохристиянської епохи. Новий Завіт називається – Священною історією раннього християнства.
У Новому Завіті розповідається про життя і діяльність Господа Бога нашого Ісуса Христа і про Його філософському вченні і про діяльність Його учнів. У Старому Завіті розповідається про життя філософії та віруванні древніх євреїв до приходу Ісуса Христа на землю. Оскільки Ісус Христос був чудесним чином народжений від Божого слова, то книга, яка розповідає про життя, діяльність і віровченні Ісуса Христа називається Євангелієм. Слово Євангеліє в перекладі з давньогрецької означає приємна звістка або радісна звістка, слово.
У Новий Завіт входить чотири канонічні Євангелія (від Матвія, від Марка, від Луки, від Іоанна). Крім чотирьох Євангелій в Новий Заповіт входять описи Діянь Апостолів і Послання Апостолів, які були учнями Ісуса Христа і проповідниками Його вчення. У Новий Завіт увійшло 21 послання Апостолів (послання Якова, 2 послання Петра, 3 послання Іоанна, послання Іуди, 14 послань Павла).
Остання книга Нового Завіту називається Апокаліпсис, що в перекладі означає одкровення Апостола Іоанна, яке Він мав, перебуваючи на острові Патмос. Ця книга являє собою зашифровану історію людства з ранньохристиянських часів до кончини світу.
Слово Завіт позначає першу частину Біблії (Старий Завіт) має три смислові значення. Перше значення – це Союз, договір, укладений між Богом і людиною в особі Пророка Мойсея на горі Синай.
Друге значення – це книги Заповіту, що відбиває закони Мойсея.
Третє значення – це всі книги Святого Письма до різдва Христового. Новий Завіт представляє собою, на відміну від Старого Завіту, Новий Союз (договір) людини з Богом. Він містить Заповіді і Закони Божі, які приніс Ісус Христос людям, для того щоб людина, дотримуючись ці заповіді досяг порятунку.
У Біблію входять канонічні і апокрифічні книги. Слово “канон” спочатку позначало плотницький Виска. У наслідку це слово стало вживатися для позначення якого або зразка або правила. Словосполучення Священний канон відноситься до книг, які визнані усією церквою як до книги боговдохновенного, наставляющие на шлях істинний, орієнтують людини на праведну віру і доброчестівую життя.
Апокрифічні книги (від грецького слова таємний секретний) представляють собою книги не визнані церквою Священними і боговдохновенного. У Біблію увійшли таких 11 книг, що не вважаються канонічними. До них відносяться: книга Товита, Юдити, Премудрості Соломона, Премудрості Ісуса сина Сираха, Послання Неємії, книга Варуха, 3 книги Маковеїв і 3-а книга Ездри. Ці книги вважаються канонічними тому, що вони не виявлені в оригіналі давньоєврейською мовою а відомі по грецькому перекладу.
Католицизм ці книги розглядає як канонічні другого порядку. Православ’я Вважає їх апокрифічними, але включає їх у видання Біблії, як книги корисні для духовного читання. Протестантизм відкидає ці книги, вважаючи їх апокрифами і в Біблію не включає.
Православна християнська церква визнає канонічними 38 книг Старого Завіту і 27 книг Нового Завіту.
За своїм змістом і формою Біблійні книги дуже різноманітні. У них наприклад відбиті події, повчання з ведення господарства, дано медичні, побутові поради та етичні моралізаторство. Але головне філософсько-релігійне призначення Біблії виховне. Воно полягає в тому, щоб зробити людину духовно краще і чистіше. Дати людині морально-моральні настанови, направити його на шлях істинний, навчити людину жити так, щоб він робив добро, і за допомогою цих дій служив Богові.
Біблія – це ліхтар повчально-філософських знань, які висвітлюють темряву з перешкод і страждань на важкому життєвому шляху людини. Це ліхтар своїм світлом озаряющий шлях до істини. Суть Біблійної істини з позиції християнства зводиться до того, щоб людина жила в союзі з Богом, який є Всемогутньою надприродною силою, яка втілює в собі Ласкаво Світло і Розум.
Згідно Християнському Біблійному вченню, людина повинна робити добро, любити Бога і своїх ближніх. Тільки так людина може прийти до щастя і спасіння. Біблію в усьому світі називають книгою книг, найголовнішою книгою, що стоїть над усіма іншими книгами тому, що в Біблії описані всі життєві ситуації, які можуть статися з людиною і дано правильні поради, як треба краще і корисніше всього себе вести в тих чи інших життєвих обставинах. Поряд з цим в Біблії міститься все те, що потрібно для праведного життя і для спасіння людини.
Біблія справила величезний вплив на розвиток загальнолюдської культури. На Біблійні сюжети створено безліч шедеврів у галузі літератури музики живопису скульптури, архітектури а також написано колосальну кількість праць з етики, естетики, філософії теології та релігієзнавства. Про Біблії в різні епохи і в різних країнах світу створені цілі бібліотеки книг, детально вивчають виникнення, формування і досліджують зміст Біблії.
У нашому сучасному світі написано безліч наукових праць, пояснюючих Біблійне Вчення. Існує навіть спеціальна наука – бібліїстика, яка детально досліджує все, що пов\’язано з Біблією. В даний час Біблія перекладена практично на всі мови світу і є самою видаваної і високо шанованої книгою на світі. По біблії створюються документальні, наукові та художні фільми.
Один з таких фільмів я пропоную Вам продивитись. Біблійна історія “Світло Миру” Барвиста ілюстрована біблійна історія, в якій розповідається про створення та розвиток світу. Приємного перегляду!
.