Чубій Тетяна Юлівна – дівчина з Клекотини

Привіт! Я дівчинка Тетянка з села Клекотина,
Приніс мене лелека в чудову родину.
Від народження весела, маю добру вдачу,
І ні коли не терплю я людей ледачих.
Мiсце завжди поступаю я пенсіонерам.
А у вільний час співаю, «Кобзаря» читаю,
І, звичайно, про англійську теж не забуваю.

Доброї удачі всім! Мене звуть Чубій Тетяна Юлівна, народилась я 20 листопада 1998 року в цвітучому, героїчному селі Клекотина Шаргородського району Вінницької області в сім\’ї Чубіїв Ольги Михалівної та Юлія Анатолійовича . Мати працює в почтовому відділенні, батько – на різних роботах. Адже постійну роботу зараз важко знайти.

Клекотина! Так зветься моє рідне село, що на Поділлі зросло. Дуже це давнє, гордо гірке село. Білі у нього сади над рікою, смутком повиті квіти ростуть над водою, смутком повита, тече спокійна ріка. Ще з давніх давен кажуть, що з крові народилась вона, тому, що кров клекотіла, і від того й пішла назва – Клекотина.

Veta на YouTube

Моя сім\’я складається з семи членів: мама, батько, сестри: Наташа – 16 років, я- Тетянка ,мені 14 років, Христина -13 років, Настя – 5років, та Софійка -2 роки. Отже нам живеться дуже весело, хоч не завжди й легко. Адже ми не сумуємо, тому що нас п’ять дівчаток у сім’ї! Тому мама отримала почесне звання мати-героїня! Мої батьки – найкращі в світі, та для мене найдорожчі! Вони мені дали гарну вроду. Подивіться, хіба не так?

Є ще у мене дві бабусі: Галя та Льоня, і дві пра – бабусі: Ліда та Аделя. Отже, я з сім’ї довгожителів!

У 2003 році з батьками я причимчикувала в дитячий садочок з гарною назвою «Сонечко», провчившись там 2 роки. Зараз до цього садочка ходить моя молодша сестричка Настюшка.

У 2005 році, з бантами, в шкільній формі, плачучи, я переступила шкільний поріг. Уже 9 років я навчаюсь в окрасі мого села,моїй рідній школі. Тут дуже чуйні та лагідні учителі, які навчають нас, стараються дати нам знання, та виростити з нас гарних та розумних людей.

У 2012 році моя сім\’я зазнала горя. Помер мій дідусь (мамин батько) – добра ,життєрадісна, щаслива і дорога мені людина. Але пам\’ять про нього житеме вічно.

По закінчиню навчального року я відпочивала в таборі ,,Загурного\” В 2011 році я їздила на море в Крим , в Евпаторію. Подивилась на красиві місця нашої мальовничої України. Як же там красиво! Як там прекрасно!

Ну ось і закінчила я свою невеличку розповідь про себе. Ось так я і живу! Якщо бажаєте зі мною поспілкуватись – запрошую до себе в гості в контакт.

До зустрічі! Тетянка.