Інтегрована професія. Ви отримуєте зразу три професії: токар, фрезерувальник, шліфувальник.

Терміни навчання - 3 роки.

Професія токаря - одна з найбільш розповсюджених професій металообробки, яка використовується в ме­ханічних, інструментальних і ремонтно-механічних цехах підприємств маши­нобудування, суднобудування, авіабу­дування, приладобудування; в ремонт­них цехах сільського господарства, транспорту, зв'язку, на будівництві.

Спеціалісти токарної справи працюють у всіх галузях народного господарства. Не­обхідність у цих фахівцях постійна і має тенденцію до зростання, тому можливість  працевлаштуватися за фахом досить висока.

 Фрезерувальник. При виробництві деталей і металоконструкцій відбувається багато різних операцій, що залежить від форми і розміру деталі і матеріалу, з якого вона виготовлена. Фрезерування - це один з видів обробки матеріалів, в основному металу, а також пластмас і дерева різанням. Фреза являє собою набір декількох різців і зубців різної величини і форми. Фреза закріплена й обертається, заготівля встановлюється на столі верстата і подається перпендикулярно осі фрези.

У задачі фрезерувальника входить виготовлення деталі чи вироби по визначених кресленнях з урахуванням оптимальної технології і послідовності виготовлення, особливостей матеріалу і технічних можливостей верстата. Фрезерувальник може вести обробку металу на горизонтально-, вертикально- і універсально-фрезерних верстатах. Він виконує операції, запропоновані технологічною документацією, з огляду на розміри деталі і необхідні інструменти - фрези, вимірювальні прилади, планує порядок виконання операцій, готує інструменти і матеріал. Далі виконує необхідні операції, наприклад: прорізає канавки і пази на валах, обробляє площини і бічні поверхні деталей, порожнини складної конфігурації, корпуса різних машин і механізмів, нарізає зуби шестірень і т.д. Після закінчення роботи він робить виміри: чи відповідає деталь установленим розмірам.

Термін навчання - 3 роки

Професія "Електромонтер" дасть вам такі знання: будову і принцип роботи електродвигунів, генераторів, трансформаторів, комутаційної та пускорегулювальної апаратури, акумуляторів і електроприладів; основні види електротехнічних матеріалів; їх властивості і призначення, правила і способи монтування і ремонту електроустаткування в обсязі виконуваної роботи; назву, призначення і правила користування робочим та контрольно-вимірювальним інструментом і основні знання про виробництво та організацію робочого місця; прийоми і способи заміни, зрощування і паяння проводів низької напруги; правила надання першої допомоги в разі ураження електричним струмом; правила охорони праці під час обслуговування електроустановок в обсязі кваліфікаційної групи II; прийоми і послідовність виконання такелажних робіт.

Електромонтери потрібні в любій галузі економіки, так, що високооплачувану роботу електромонтеру буде знайти зовсім не важко.

Термін навчання - 3 роки

Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів – це робітник, який здійснює всі види ремонту і технічного обслуговування автомобільного транспорту.

Популярність і престижність цієї професії в Україні в останній період значно зросла. Основні операції, які виконує слюсар: розбирання, ремонт, складання, регулювання, комплексне випробування відповідно до технічних умов експлуатації агрегатів і вузлів автомобілів різних марок.

Базові дисципліни:

Допуски, посадки і технічні вимірювання.

Спецтехнологія.

Матеріалознавство.

Технічне креслення.

Читання креслень.

Слюсар з ремонту автомобілів може працювати в автотранспортних і авторемонтних організаціях, на станціях технічного та сервісного обслуговування автомобілів, у транспортних цехах організацій різних видів економічної діяльності. Набуті професійні знання автослюсар може реалізувати також в інших професіях. Постійне та стрімке зростання автомобільного парку в країні, а також вдосконалення і ускладнення конструкцій і механізмів, потребують великої кількості обслуговуючого персоналу, тому потреба у фахівцях з ремонту та обслуговування автомобілів постійно зростає.

Професійні назви робіт, які здатний виконувати слюсар з ремонту колісних транспортних засобів:

розбирання  автомобілів, в т.ч. дизельних, газобалонних і спеціальних, а також автобусів;

ремонт, складання вантажних автомобілів, окрім спеціальних, газобалонних та дизельних, легкових автомобілів і автобусів з кількістю посадочних місць до 22 пасажирів;

визначення і усунення несправностей у роботі складових одиниць та агрегатів автомобілів;

ремонт, складання, регулювання та випробовування складових одиниць та агрегатів середньої складності із заміною окремих частин і деталей;

кріпильні роботи відповідальних різьбових з’єднань при технічному обслуговуванні із заміною зношених деталей;

розбір відповідальних складових одиниць і агрегатів електроустаткування автомобілів;

з’єднання та паяння проводів з приладами і агрегатами електроустаткування;

слюсарна обробка деталей із застосуванням універсального обладнання;

ремонт і встановлення складних агрегатів і складових одиниць.

Навчальний процес відбувається в спеціальних кабінетах, обладнаних майстернях де учні вивчають:

конструкцію і призначення складових одиниць та агрегатів автомобілів середньої складності;

правила складання автомобілів, способи і прийоми ремонту деталей, складових одиниць, агрегатів і приладів;

основні прийоми розбирання, складання, знімання та установлення приладів і агрегатів електроустаткування;

типові несправності системи електроустаткування, способи їх виявлення та усунення;

призначення і основні властивості матеріалів, які застосовуються під час ремонту електроустаткування;

відповідальні регулювальні і кріпильні роботи;

основні властивості металів;

призначення термообробки деталей;

будову універсальних спеціальних пристосувань і контрольно-вимірювальних приладів середньої складності;

систему допусків і посадок, квалитети і параметри шорсткості.

Характер роботи

Кухар готує супи, другі страви, іншу їжу. Знає, як правильно зберігати продукти, готує різні страви за рецептами і вміє оформляти приготоване. Організовує зберігання продуктів відповідно до санітарно-гігієнічних норм. Попри те, що кухар на підприємствах громадського харчування користується встановленими рецептами страв, він може вносити до них зміни в залежності від якості сировини і контингенту споживачів.

Умови роботи

Праця кухаря належить до розряду фізичної праці середньої тяжкості. Кухарем можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку. На підприємствах ресторанного господарства застосовують такі види робочих графіків: лінійний чи змінний (всі працівники починають і закінчують роботу одночасно); стрічковий поточний, ступінчастий (передбачає вихід працівників у різний час з тим, щоб в години “пік” забезпечити найшвидше обслуговування); двобригадний (для підприємств, що працюють в дві зміни); комбінований (для підприємств, що працюють більше 12 годин, наприклад ресторани); сумарного обліку робочого часу (для підприємств, де працівника неможливо забезпечити роботою рівномірно протягом місяця чи року, наприклад вагонів-ресторанів).

У кухарів 8-годинний робочий день в одну чи дві зміни (залежно від розпорядку роботи закладу). У приватних кафе чи ресторанах режим та темп роботи кухар встановлює сам, виходячи з потреб і можливостей.

Особливі умови та фактори праці:

— Працює в приміщенні, але умови мікроклімату несприятливі: температура повітря досягає 25-32 °С, підвищена вологість повітря, протяги, перепади температури повітря, пов’язані з необхідністю переходів з гарячих у холодні цехи. Під час роботи біля плити впливає інфрачервоне (теплове) випромінення.

— Робота пов’язана із впливом інтенсивного шуму, переважно середньочастотного характеру, викликаного дією витяжної та загальнообмінної вентиляції.

Ринок праці

Смачно поїсти любить кожен, значить, вмілий кухар без роботи ніколи не залишиться. Сьогодні майстри сковорідок і каструль затребувані на ринку праці, як ніхто інший.

Освітня підготовка. Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.

Навчальний процес з професії «Кухар» складається з професійної та теоретичної підготовки. Крім основних предметів – технології приготування їжі з основами товарознавства, вивчаються устаткування підприємств харчування; облік, калькуляція і звітність; гігієна та санітарія виробництва; фізіологія харчування; організація виробництва та обслуговування; охорона праці. Важлива роль у формуванні практичних вмінь належить виробничому навчанню.

Медичні обмеження

Професія кухаря протипоказана людям, які страждають: серцево-судинними захворюваннями, ревматизмом, шкірними захворюваннями, запамороченням, нервово-психічними захворюваннями, легеневими захворюваннями: туберкульоз, хронічна пневмонія, бронхіт, ларингіт, тонзиліт, гіпертонія, виразкові хвороби, гастрит, коліт, захворювання нирок і сечовивідних шляхів.

Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей

Перехід до нових умов господарювання вимагає від працівників виявлення ініціативи, вміння самостійно мислити, вирішувати конкретні виробничі ситуації. В нинішніх умовах набуває великого значення формування у майбутніх працівників технологічної грамотності. Сучасний працівник масового харчування повинен мати високий рівень теоретичних знань та професійної підготовки, уміти застосовувати їх у повсякденній роботі, розуміти роль своєї праці в народному господарстві країни, а також володіти прогресивною технологією і новою технікою.

Неабияке значення мають також особисті якості кожного працівника. Він повинен вміти спілкуватися з людьми, бути ввічливим, терплячим, витриманим, уміти обслужити споживача на професійному рівні. Ці якості визначають спроможність людини працювати у сфері обслуговування в ринкових умовах.

Кожен, хто бажає оволодіти кухарським мистецтвом, повинен також вміти малювати, ліпити, відчувати форму, лінію, колір. Це допоможе майбутньому кулінару під час оформлення різних страв та кулінарних виробів. Потрібно мати смакові відчуття і гарно розвинений нюх.

Сучасний кухар – це одночасно професіонал, художник, дієтолог, психолог і, навіть, чарівник. Він повинен володіти тонкими смаковими відчуттями та добре розвинутим почуттям міри; має бути швидким, спритним, зібраним, відчувати форму, лінію, колір.

Кухар володіє прийомами спостереження, порівняння, вміє виділити правильні смакові поєднання продуктів, їх пропорції, відчуває і розуміє красу, шукає і створює її.

Праця кухаря важка, кропітка, але дуже потрібна людям; цікава, бо зі звичайних продуктів, маючи фантазію та смак, кухар створює справжні шедеври кулінарної майстерності.

Винахідливість, тонкий естетичний та художній смак, знання законів поєднання кольорів, форми продуктів дає можливість кухарю витончено, зі смаком оформити страву.

Перспективи

Вдосконалити свою майстерність кухар може на курсах підвищення кваліфікації. Тут можна отримати вищу кваліфікацію – 5-й або 6-й розряд, а в подальшому – високе звання «майстер-кухар». Продовжити свою освіту кухар може в технікумі, торговельно-економічному інституті.

Характерним для кращих кулінарів є те, що вони не зупиняються на тому, чого вже досягли, а постійно вчаться, уважно переймають і вивчають досвід інших, беруть участь в різних професійних конкурсах. Шлях до високої майстерності починається з малого: вміння нарізати овочі, гарно покласти на тарілку гарнір, акуратно полити страву соусом, не забризкувати краї тарілки. Точне дотримання технології приготування їжі – перший крок до майстерності. Ще одна сходинка до майстерності – розробка і створення нових страв. Ймовірність працевлаштування випускника училища залежить від його кваліфікації, практичних навичок, набутих під час виробничого навчання і виробничої практики. Мережа приватних закладів ресторанного господарства з кожним роком розширюється за рахунок створення невеликих кафе, кафе-закусочних, кафетеріїв, міні-барів. Така форма господарювання потребує фахівців-універсалів, здатних не тільки готувати їжу, але й організовувати закупівлю сировини, складати калькуляцію, оформляти і подавати страви. Спілкуватися з відвідувачами, знати основи економіки, бухгалтерського обліку, трудового законодавства, вміти користуватися різноманітною технікою, що допомагає прискорювати технологічні процеси, використовуючи фритюрниці, мікрохвильові печі, тостери тощо.

Споріднені професії

Кухар, пекар, офіціант, бармен, технік-технолог громадського харчування.

Інтегрована професія. Ви отримуєте зразу три професії: токар, фрезерувальник, шліфувальник.

Терміни навчання - 1рік.

Професія токаря - одна з найбільш розповсюджених професій металообробки, яка використовується в ме­ханічних, інструментальних і ремонтно-механічних цехах підприємств маши­нобудування, суднобудування, авіабу­дування, приладобудування; в ремонт­них цехах сільського господарства, транспорту, зв'язку, на будівництві.

Спеціалісти токарної справи працюють у всіх галузях народного господарства. Не­обхідність у цих фахівцях постійна і має тенденцію до зростання, тому можливість  працевлаштуватися за фахом досить висока.

 Фрезерувальник. При виробництві деталей і металоконструкцій відбувається багато різних операцій, що залежить від форми і розміру деталі і матеріалу, з якого вона виготовлена. Фрезерування - це один з видів обробки матеріалів, в основному металу, а також пластмас і дерева різанням. Фреза являє собою набір декількох різців і зубців різної величини і форми. Фреза закріплена й обертається, заготівля встановлюється на столі верстата і подається перпендикулярно осі фрези.

У задачі фрезерувальника входить виготовлення деталі чи вироби по визначених кресленнях з урахуванням оптимальної технології і послідовності виготовлення, особливостей матеріалу і технічних можливостей верстата. Фрезерувальник може вести обробку металу на горизонтально-, вертикально- і універсально-фрезерних верстатах. Він виконує операції, запропоновані технологічною документацією, з огляду на розміри деталі і необхідні інструменти - фрези, вимірювальні прилади, планує порядок виконання операцій, готує інструменти і матеріал. Далі виконує необхідні операції, наприклад: прорізає канавки і пази на валах, обробляє площини і бічні поверхні деталей, порожнини складної конфігурації, корпуса різних машин і механізмів, нарізає зуби шестірень і т.д. Після закінчення роботи він робить виміри: чи відповідає деталь установленим розмірам.

Термін навчання -1рік.

Професія "Електромонтер" дасть вам такі знання: будову і принцип роботи електродвигунів, генераторів, трансформаторів, комутаційної та пускорегулювальної апаратури, акумуляторів і електроприладів; основні види електротехнічних матеріалів; їх властивості і призначення, правила і способи монтування і ремонту електроустаткування в обсязі виконуваної роботи; назву, призначення і правила користування робочим та контрольно-вимірювальним інструментом і основні знання про виробництво та організацію робочого місця; прийоми і способи заміни, зрощування і паяння проводів низької напруги; правила надання першої допомоги в разі ураження електричним струмом; правила охорони праці під час обслуговування електроустановок в обсязі кваліфікаційної групи II; прийоми і послідовність виконання такелажних робіт.

Електромонтери потрібні в любій галузі економіки, так, що високооплачувану роботу електромонтеру буде знайти зовсім не важко.

Термін навчання - 1 рік

Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів – це робітник, який здійснює всі види ремонту і технічного обслуговування автомобільного транспорту.

Популярність і престижність цієї професії в Україні в останній період значно зросла. Основні операції, які виконує слюсар: розбирання, ремонт, складання, регулювання, комплексне випробування відповідно до технічних умов експлуатації агрегатів і вузлів автомобілів різних марок.

Базові дисципліни:

Допуски, посадки і технічні вимірювання.

Спецтехнологія.

Матеріалознавство.

Технічне креслення.

Читання креслень.

Слюсар з ремонту автомобілів може працювати в автотранспортних і авторемонтних організаціях, на станціях технічного та сервісного обслуговування автомобілів, у транспортних цехах організацій різних видів економічної діяльності. Набуті професійні знання автослюсар може реалізувати також в інших професіях. Постійне та стрімке зростання автомобільного парку в країні, а також вдосконалення і ускладнення конструкцій і механізмів, потребують великої кількості обслуговуючого персоналу, тому потреба у фахівцях з ремонту та обслуговування автомобілів постійно зростає.

Професійні назви робіт, які здатний виконувати слюсар з ремонту колісних транспортних засобів:

розбирання  автомобілів, в т.ч. дизельних, газобалонних і спеціальних, а також автобусів;

ремонт, складання вантажних автомобілів, окрім спеціальних, газобалонних та дизельних, легкових автомобілів і автобусів з кількістю посадочних місць до 22 пасажирів;

визначення і усунення несправностей у роботі складових одиниць та агрегатів автомобілів;

ремонт, складання, регулювання та випробовування складових одиниць та агрегатів середньої складності із заміною окремих частин і деталей;

кріпильні роботи відповідальних різьбових з’єднань при технічному обслуговуванні із заміною зношених деталей;

розбір відповідальних складових одиниць і агрегатів електроустаткування автомобілів;

з’єднання та паяння проводів з приладами і агрегатами електроустаткування;

слюсарна обробка деталей із застосуванням універсального обладнання;

ремонт і встановлення складних агрегатів і складових одиниць.

Навчальний процес відбувається в спеціальних кабінетах, обладнаних майстернях де учні вивчають:

конструкцію і призначення складових одиниць та агрегатів автомобілів середньої складності;

правила складання автомобілів, способи і прийоми ремонту деталей, складових одиниць, агрегатів і приладів;

основні прийоми розбирання, складання, знімання та установлення приладів і агрегатів електроустаткування;

типові несправності системи електроустаткування, способи їх виявлення та усунення;

призначення і основні властивості матеріалів, які застосовуються під час ремонту електроустаткування;

відповідальні регулювальні і кріпильні роботи;

основні властивості металів;

призначення термообробки деталей;

будову універсальних спеціальних пристосувань і контрольно-вимірювальних приладів середньої складності;

систему допусків і посадок, квалитети і параметри шорсткості.

Характер роботи

Одна із професій художніх промислів і ремесел. Огранувальник алмазів у діаманти здійснює огранування алмазів різних форм на гранувальному верстаті вручну.

Володіє знаннями:

*технології огранування алмазів у діаманти;

*основ кристалографії; мінералогії;

*технічного креслення;

*історії ювелірного мистецтва.

Умови роботи: огранувальний цех.

Освітня підготовка: професійна освіта у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональний центр ювелірного мистецтва м. Києва» або на підприємствах ювелірної галузі на базі повної загальної середньої освіти.

Ринок праці: огранувальні підприємства.

Медичні обмеження: захворювання зору, опорно-рухового апарату.

Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей: вміє працювати одноосібно, самостійно; стриманий; чесний; адекватно реагує на обставини.

Перспективи

Працевлаштування на огранувальних підприємствах.

Споріднені професії: огранувальник вставок для ювелірних та художніх виробів.

Ювелір виготовляє і обробляє ювелірні та художні вироби з дорогоцінних і кольорових металів зі вставками з дорогоцінних і напівдорогоцінних каменів за малюнками, кресленнями і моделями, гравіює і чеканить вироби із срібла.

Професія ювеліра необізнаним людям здається надзвичайно романтичною, причетною до таїнства створення дорогоцінних прикрас. Насправді ж, ювелір не настільки художник, що творить в тиші свого кабінету, наскільки майстер, наділений унікальними здібностями. Він повинен досконало володіти багатьма робочими спеціальностями: бути добрим токарем, слюсарем, шліфувальником, пайовиком, лудильником, виконувати складні операції з мініатюрними деталями.

Серед рис, притаманних людині, що вирішила присвятити себе цій цікавій професії, в першу чергу, слід вказати: художній смак, хороший окомір, відмінну координацію кистей і пальців рук, акуратність, посидючість і уміння концентруватися. Недаремно ж ми говоримо про складну, точну роботу – «ювелірна». Щонайменша помилка — і дорога прикраса може «загинути», тому ювелір практично не має права на помилку.

Справжні ювеліри — люди неабиякого таланту. Вони одночасно і дизайнери, що створюють ескізи майбутніх витворів мистецтва, і ремісники високої кваліфікації, здатні втілити свої творчі задуми в життя.

Робочий стіл фахівця заставлений неймовірною кількістю всіляких інструментів і пристосувань, причому часто фахівець сам їх придумує і виготовляє. Йому необхідні різні напильники, лобзики, штихелі, чекани, лупи, паяльники, бормашина тощо. Найдорожче і якісне оснащення кращих світових виробників загалом може коштувати тисячі доларів, проте без неї успіху не досягти.

Характер роботи

Кухар готує супи, другі страви, іншу їжу. Знає, як правильно зберігати продукти, готує різні страви за рецептами і вміє оформляти приготоване. Організовує зберігання продуктів відповідно до санітарно-гігієнічних норм. Попри те, що кухар на підприємствах громадського харчування користується встановленими рецептами страв, він може вносити до них зміни в залежності від якості сировини і контингенту споживачів.

Умови роботи

Праця кухаря належить до розряду фізичної праці середньої тяжкості. Кухарем можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку. На підприємствах ресторанного господарства застосовують такі види робочих графіків: лінійний чи змінний (всі працівники починають і закінчують роботу одночасно); стрічковий поточний, ступінчастий (передбачає вихід працівників у різний час з тим, щоб в години “пік” забезпечити найшвидше обслуговування); двобригадний (для підприємств, що працюють в дві зміни); комбінований (для підприємств, що працюють більше 12 годин, наприклад ресторани); сумарного обліку робочого часу (для підприємств, де працівника неможливо забезпечити роботою рівномірно протягом місяця чи року, наприклад вагонів-ресторанів).

У кухарів 8-годинний робочий день в одну чи дві зміни (залежно від розпорядку роботи закладу). У приватних кафе чи ресторанах режим та темп роботи кухар встановлює сам, виходячи з потреб і можливостей.

Особливі умови та фактори праці:

— Працює в приміщенні, але умови мікроклімату несприятливі: температура повітря досягає 25-32 °С, підвищена вологість повітря, протяги, перепади температури повітря, пов’язані з необхідністю переходів з гарячих у холодні цехи. Під час роботи біля плити впливає інфрачервоне (теплове) випромінення.

— Робота пов’язана із впливом інтенсивного шуму, переважно середньочастотного характеру, викликаного дією витяжної та загальнообмінної вентиляції.

Ринок праці

Смачно поїсти любить кожен, значить, вмілий кухар без роботи ніколи не залишиться. Сьогодні майстри сковорідок і каструль затребувані на ринку праці, як ніхто інший.

Освітня підготовка.

Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.

Навчальний процес з професії «Кухар» складається з професійної та теоретичної підготовки. Крім основних предметів – технології приготування їжі з основами товарознавства, вивчаються устаткування підприємств харчування; облік, калькуляція і звітність; гігієна та санітарія виробництва; фізіологія харчування; організація виробництва та обслуговування; охорона праці. Важлива роль у формуванні практичних вмінь належить виробничому навчанню.

Штукатур –– це професія в галузі будівництва.

Штукатур виконує дуже різноманітний комплекс робіт, що має своєю кінцевою метою покриття оздоблювальним шаром різних конструкцій, будівель та споруд з метою вирівнювання поверхонь та надання їм певної форми та фактури.

Характер роботи

Штукатур займається оздобленням різноманітних поверхонь, конструкцій, будівель, стін, декоративним оштукатурюванням поверхонь (монолітна штукатурка) та монтажу конструкцій та лицюванням стін за допомогою гіпсокартоних листів («суха штукатурка»). Він володіє прийомами роботи звичайної, спеціальної і декоративної штукатурки. Штукатур працює в будівельних організаціях, ремонтно-будівельних та житлово-комунальних управліннях.

Умови роботи

Робоче місце штукатура може бути як у приміщенні, так і на свіжому повітрі. Він не має постійного робочого місця, тому що робота, яку виконує фахівець, різноманітна та цікава. В залежності від поставленої мети це може бути звичайна та декоративна штукатурка фасадів та приміщень, облицювання різних поверхонь гіпсокартоними листами.

У зимовий час робота ведеться тільки у закритих та теплих приміщеннях.

Штукатур може працювати на висоті, на лесах.

Ринок праці

Отримавши професію штукатура ви завжди будете користуватися попитом на ринку праці, тому що будівельні спеціальності на сьогодні є першочерговими та високооплачуваними. Професійний працівник потрібен завжди та всюди. Він може працювати як на державному підприємстві (житлово-комунальні, житлово-експлуатаційні контори (ЖЕК), управління капітального будівництва), так і в приватному.

Освітня підготовка

Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.

Медичні обмеження

Робота протипоказана людям із захворюваннями:

*органів дихання (хронічний бронхіт, хронічна пневмонія та ін.);

серцево-судинної системи (гіпертонія, серцева недостатність та ін.);

*органів травлення (хронічні захворювання печінки та ін.);

нервової системи (нав’язливі стани, непритомність та ін.);

шкіри (дерміти, екзема та ін.).

*Професія протипоказана особам, які страждають на хвороби опорно-рухового апарату (хронічний радикуліт, розширення вен, плоскостопість), які мають порушення у вестибулярному апараті, схильність до простудних і алергічних захворювань.

Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей

Для успішної діяльності необхідні такі психофізіологічні якості: хороший естетичний смак, окомір, координація руху рук, творча уява, уважність і акуратність в роботі, здатність працювати на висоті.

Штукатуру необхідні фізична витривалість, рухливість тіла і рук, їх координація, відчуття рівноваги, хороший зір (гострота).

Розвинена суглобово-м’язова і тактильна чутливість, хороший лінійний окомір, наочно-оглядове мислення і пам’ять. Він повинен бути акуратним, мати художній смак.

Споріднені професії

муляр;

маляр;

викладач (майстер) в навчальному закладі;

лицювальник плиточник;

монтажник гіпсокартоних споруд;

інженер-будівельник.

Лицювальник-плиточник – одна з найцікавіших будівельних професій, специфіка якої полягає в тому, що лицювальник має справу в основному з внутрішніми поверхнями будинків.

Характер роботи

Професія лицювальника-плиточника відноситься до комплексу професій оздоблювальних робіт, що виконуються з метою підвищення довговічності будинків, архітектурних та інженерних споруд, надання їм естетичного вигляду. У процесі роботи лицювальник-плиточник застосовує різні механізми та інструменти: мозаїчно-шліфувальні машини, розчиномішалки, трамбівки, катки, скребки, кельми, шпателі, рівні тощо.

Виконує роботи середньої складності під час облицьовування керамічними, скляними, азбестовими та іншими плитками.

Для успішної професійної діяльності лицювальник-плиточник повинен знати:

– види та основні властивості матеріалів, які застосовуються;

– склад розчинів, мастик, способи та технології їх приготування та застосування;

– способи розбивки, провішування, промаячування горизонтальної,

– вертикальної і криволінійної поверхонь;

– норми і правила проведення та приймання оздоблювальних робіт.

Для оволодіння професію лицювальника-плиточника необхідно мати знання таких загальноосвітніх предметів, як: фізика, хімія, креслення.

Крім знань він повинен уміти:

– вести штукатурні роботи;

– робити покриття та лицювання стін прямими і фасонними плитками;

– визначити види та причини браку і усувати його;

– робити ремонт та заміну плиток;

– виконувати оздоблювальні роботи згідно з запланованим малюнком.

Важливими є природні здібності до творчості: добрий окомір, чітка координація і точність рухів, яскраве уявлення, образне мислення, наочно-образна і зорова пам’ять, концентрація і розподіл уваги.

Умови роботи

Лицювальник-плиточник оздоблює стіни та підлоги природними й синтетичними кахлями, виконує мозаїчні роботи. Прогресивні технології та новітні матеріали стають основою підготовки та формування вмінь молодих спеціалістів, які працюють на будівельних майданчиках нашої України. Будівельник – це покликання, нескінченна творчість і пошук, а плоди його праці переживуть століття.

Якщо ви людина творча і усвідомлюєте, що ваша праця необхідна людям – вчиться на лицювальника-плиточника. Лицювальник – плиточник повинен об’єднувати в собі дві протилежні якості з одного боку, високе почуття відповідальності, дисциплінованість, з іншого – творче новаторство, сміливий політ фантазії та розкутість думок.

Ринок праці. Лицювальник-плиточник може працювати у комерційних та приватних структурах, де заробітна плата визначається контрактом і становить комерційну таємницю.

Взагалі професія лицювальника-плиточника добре оплачується і набуває престижності. Будівельні організації України, домобудівні комбінати, ремонтні та експлуатаційні управління міст і сіл відчувають постійну потребу в фахівцях цієї професії. Доволі часто можна побачити об’яви із запрошенням кваліфікованих лицювальників-плиточників на роботу у країнах СНД та за кордоном. Тому вірогідність працевлаштування лицювальника-плиточника після навчання є високою. Ризик безробіття – мінімальний.

Освітня підготовка. Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.

Медичні обмеження. Чинники, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

– поганий зір;

– неакуратність;

– захворювання верхніх дихальних шляхів (астма, алергія й ін.);

– неуважність;

– низький рівень розвитку концентрації і стійкості уваги;

– відсутність творчих здібностей;

– низький рівень розвитку тонкої моторної координації.

Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей. Лицювальнику притаманні якості:

– акуратність;

– організованість;

– чіткість, зібраність;

– оригінальність, спритність;

– почуття гармонії і смаку;

– креативність;

– уважність;

– терплячість;

– витриманість.

Споріднені професії: лицювальник-мозаїчник, паркетник, штукатур-маляр, плиточник-фасадник, каменяр.

Маляр – одна з найпоширеніших професій в будівництві. Завдання маляра – надати будівлі красивого, нарядного вигляду, нанести шар фарби, що врятує будівлю від руйнування. Маляр займається фарбуванням, обклеюванням, художньою обробкою, ремонтом зовнішніх і внутрішніх поверхонь будівлі. В процесі роботи очищає поверхню від пилу, грязі, іржі, підбирає фарбу потрібного кольору і якості, наносить її тонким шаром на зовнішню поверхню. Маляр 5-6-го розряду виконує складнішу і різноманітнішу роботу: художню обробку стін та підлог, розпис, складання складних кольорів, декоративне лакування і золочення.

Маляр повинен знати:

Види і властивості основних обробних матеріалів, способи приготування складових, влаштування і правила експлуатації механізмів та приладів, виробництво малярних робіт.

Професійно важливі якості:

• хороший естетичний смак;

• окомір;

• координація рухів рук;

• творча уява;

• уважність;

• акуратність;

• здатність працювати на висоті.

Медичні протипокази:

• захворювання опорно-рухового апарату;

• хвороби шкіри і суглобів;

• хвороби, що супроводжуються втратою свідомості;

• хронічний бронхіт;

• бронхіальна астма;

• алергічні захворювання.

В будівництві роль маляра дуже велика. Де штукатур, там і маляр – так вони і йдуть один за одним. Маляр покриває фарбами і лаками стіни, стелі, підлоги, двері і інші елементи будівель і споруд при їх остаточній обробці. Маляр не лише забарвлює поверхні, але і обклеює їх шпалерами і іншими гнучкими облицювальними матеріалами. Пішли в минуле ті часи, коли маляр користувався лише кистю і відром. Сучасний маляр широко користується можливими інструментами і механізмами. Це електрозмішувачі, шліфувальні машини, електрощітки, електричні краскопульти, агрегати для пневматичного розпилювання малярних складів та ін. Маляр не лише працює з цими механізмами, але і регулює їх і настроює. Також фахівець повинен добре знатися на законах гармонійного поєднання кольорів. Хороший маляр той, хто відчуває незадоволення, коли бачить неправильно підібрані фарби або недбале забарвлення. Маляр живе в світі фарб, як музикант в світі звуків. Основне навантаження в роботі маляра падає на зір. Гострота зорового розрізнення потрібна для контролю якості поверхні (жорсткостей, горбків, подряпин, вм’ятин). Дії маляра відрізняються ритмічністю, причому робоче навантаження в основному падає на провідну руку. Певне значення має відчуття рівноваги, оскільки маляру часто доводиться працювати на висоті (на підмостях, сходах, козлах, люльках). Важливу роль в роботі маляра відіграють розумові процеси. Йому потрібно робити розрахунки малярних складових, вимірювати площу забарвлення, знатися на технологічній документації. Окрім художнього смаку, кольоровідчуття і окоміру, дуже велике значення має акуратність, оскільки маляр працює в основному з рідкими матеріалами, які мають здатність розбризкуватися, стікати. Тому необхідно завжди точно дозувати як свої рухи, так і кількість фарби, що наноситься на поверхню. Акуратність також необхідна при обклеюванні стін шпалерами, оскільки вони легко забруднюються і рвуться в процесі роботи. Особливо важлива акуратність для маляра у зв’язку з тим, що його професія відноситься до профілю обробних робіт. Це кінцеві операції, після яких все в новій будівлі повинно бути чистим і красивим, без плям і помарок. Маляр вирушає з будівництва останнім, його робота завершує всю працю колективу будівельників. Він приносить радість людям, що заселяються в нові квартири: це дозволяє йому самому переживати почуття величезного задоволення. Справжній маляр – хороший художник. Мистецтво прикраси житла, громадських будівель завжди було одним з найважливіших видів естетичної діяльності людини.

Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів – це робітник, який здійснює всі види ремонту і технічного обслуговування автомобільного транспорту.

Популярність і престижність цієї професії в Україні в останній період значно зросла. Основні операції, які виконує слюсар: розбирання, ремонт, складання, регулювання, комплексне випробування відповідно до технічних умов експлуатації агрегатів і вузлів автомобілів різних марок.

Базові дисципліни:

Допуски, посадки і технічні вимірювання.

Спецтехнологія.

Матеріалознавство.

Технічне креслення.

Читання креслень.

Слюсар з ремонту автомобілів може працювати в автотранспортних і авторемонтних організаціях, на станціях технічного та сервісного обслуговування автомобілів, у транспортних цехах організацій різних видів економічної діяльності. Набуті професійні знання автослюсар може реалізувати також в інших професіях. Постійне та стрімке зростання автомобільного парку в країні, а також вдосконалення і ускладнення конструкцій і механізмів, потребують великої кількості обслуговуючого персоналу, тому потреба у фахівцях з ремонту та обслуговування автомобілів постійно зростає.

Професійні назви робіт, які здатний виконувати слюсар з ремонту колісних транспортних засобів:

розбирання  автомобілів, в т.ч. дизельних, газобалонних і спеціальних, а також автобусів;

ремонт, складання вантажних автомобілів, окрім спеціальних, газобалонних та дизельних, легкових автомобілів і автобусів з кількістю посадочних місць до 22 пасажирів;

визначення і усунення несправностей у роботі складових одиниць та агрегатів автомобілів;

ремонт, складання, регулювання та випробовування складових одиниць та агрегатів середньої складності із заміною окремих частин і деталей;

кріпильні роботи відповідальних різьбових з’єднань при технічному обслуговуванні із заміною зношених деталей;

розбір відповідальних складових одиниць і агрегатів електроустаткування автомобілів;

з’єднання та паяння проводів з приладами і агрегатами електроустаткування;

слюсарна обробка деталей із застосуванням універсального обладнання;

ремонт і встановлення складних агрегатів і складових одиниць.

Навчальний процес відбувається в спеціальних кабінетах, обладнаних майстернях де учні вивчають:

конструкцію і призначення складових одиниць та агрегатів автомобілів середньої складності;

правила складання автомобілів, способи і прийоми ремонту деталей, складових одиниць, агрегатів і приладів;

основні прийоми розбирання, складання, знімання та установлення приладів і агрегатів електроустаткування;

типові несправності системи електроустаткування, способи їх виявлення та усунення;

призначення і основні властивості матеріалів, які застосовуються під час ремонту електроустаткування;

відповідальні регулювальні і кріпильні роботи;

основні властивості металів;

призначення термообробки деталей;

будову універсальних спеціальних пристосувань і контрольно-вимірювальних приладів середньої складності;

систему допусків і посадок, квалитети і параметри шорсткості.

Характер роботи

Одна із професій художніх промислів і ремесел. Огранувальник алмазів у діаманти здійснює огранування алмазів різних форм на гранувальному верстаті вручну.

Володіє знаннями:

*технології огранування алмазів у діаманти;

*основ кристалографії; мінералогії;

*технічного креслення;

*історії ювелірного мистецтва.

Умови роботи: огранувальний цех.

Освітня підготовка: професійна освіта у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональний центр ювелірного мистецтва м. Києва» або на підприємствах ювелірної галузі на базі повної загальної середньої освіти.

Ринок праці: огранувальні підприємства.

Медичні обмеження: захворювання зору, опорно-рухового апарату.

Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей: вміє працювати одноосібно, самостійно; стриманий; чесний; адекватно реагує на обставини.

Перспективи

Працевлаштування на огранувальних підприємствах.

Споріднені професії:

огранувальник вставок для ювелірних та художніх виробів.

Ювелір виготовляє і обробляє ювелірні та художні вироби з дорогоцінних і кольорових металів зі вставками з дорогоцінних і напівдорогоцінних каменів за малюнками, кресленнями і моделями, гравіює і чеканить вироби із срібла.

Професія ювеліра необізнаним людям здається надзвичайно романтичною, причетною до таїнства створення дорогоцінних прикрас. Насправді ж, ювелір не настільки художник, що творить в тиші свого кабінету, наскільки майстер, наділений унікальними здібностями. Він повинен досконало володіти багатьма робочими спеціальностями: бути добрим токарем, слюсарем, шліфувальником, пайовиком, лудильником, виконувати складні операції з мініатюрними деталями.

Серед рис, притаманних людині, що вирішила присвятити себе цій цікавій професії, в першу чергу, слід вказати: художній смак, хороший окомір, відмінну координацію кистей і пальців рук, акуратність, посидючість і уміння концентруватися. Недаремно ж ми говоримо про складну, точну роботу – «ювелірна». Щонайменша помилка — і дорога прикраса може «загинути», тому ювелір практично не має права на помилку.

Справжні ювеліри — люди неабиякого таланту. Вони одночасно і дизайнери, що створюють ескізи майбутніх витворів мистецтва, і ремісники високої кваліфікації, здатні втілити свої творчі задуми в життя.

Робочий стіл фахівця заставлений неймовірною кількістю всіляких інструментів і пристосувань, причому часто фахівець сам їх придумує і виготовляє. Йому необхідні різні напильники, лобзики, штихелі, чекани, лупи, паяльники, бормашина тощо. Найдорожче і якісне оснащення кращих світових виробників загалом може коштувати тисячі доларів, проте без неї успіху не досягти.

Щоб виховати майстра-ювеліра, потрібні роки. Здібностей і бажання тут мало, необхідна неймовірна працьовитість для освоєння всіх азів ремесла. Робота з металами включає литво, чеканку, кування, гравіювання, креслення, безпосередньо механічну обробку. Ще складнішими є розпилювання, шліфування, полірування, свердління, ограновування коштовних каменів. Однією з найважчих і відповідальніших операцій є закріплення. Поганим закріпленням можна зіпсувати дорогий камінь.

Ювелір повинен знати багато: технічні і художні вимоги до виробів, властивості матеріалів, правила читання креслень, способи виготовлення заготовок і деталей із злитків, прийоми гравіювання, чеканки, полірування, види орнаментів, виготовлення необхідного інструменту. У цьому виробництві використовують останні досягнення науки. Щоб працювати на світовому рівні, фахівець зобов’язаний бути високоосвіченою людиною. Але на швидкий успіх, навіть при неабиякому таланті і найкращій освіті, розраховувати не доводиться — майстер заробляє собі ім’я десятиліттями наполегливої праці.

Більшість ювелірів — чоловіки, проте є техніки, які вважають жіночими, наприклад, робота з емаллю. Зараз є немало дівчат і серед молодих дизайнерів. Цікаво, що багато відомих ювелірів — самоучки, що прийшли в професію вже у зрілому віці із різних сфер діяльності. Серед них є колишні інженери, вчителі, військові, артисти, архітектори. Ці люди — справжні художники, ентузіасти, готові все своє життя покласти на вівтар мистецтва. Вони натхненно, фанатично віддані своїй справі. У їхніх майстернях народжуються справжні твори, цінність яких обумовлена не лише вартістю матеріалу (коштовних каменів, платини, золота і срібла), але талантом майстра, який перетворює прикрасу на шедевр, гідний стати музейним експонатом.

З чим порівняти гордість майстра, що ставить особисте авторське клеймо на унікальний виріб поряд з пробою? Подібних художників у нас небагато, їхні імена невідомі широкій публіці, та вони і не прагнуть до цього. Сама робота таких ювелірів коштує десятки тисяч доларів — без врахування ціни матеріалу. Коштовності, створені ними, прикрашають вушка голлівудських зірок, шийки європейських принцес, їх дарували своїм дружинам вітчизняні олігархи, але реклама із зрозумілих причин не потрібна ні ювелірам, ні їхнім клієнтам. Проста людина може полюбуватися подібною розкішшю на спеціалізованих виставках.

Звичайні громадяни згадують про ювеліра, коли у них зламається сережка або браслет, якщо каблучка вже не підходить за розміром або порвався ланцюжок. У найближчій ювелірній майстерні за невеликі гроші вам допоможуть вирішити цю проблему. Зрозуміло, що зарплата у подібних майстрів невелика, але ж хтось повинен виконувати і цю нескладну роботу.

Як правило, люди, що мріють стати справжніми майстрами-ювелірами, у наш час починають працювати на фабриках або у фірмах, поступово освоюючи усі тонкощі професії. І лише набувши досвіду, опанувавши усі секрети виробництва, вони відкривають свою справу. Тут їх чекає безліч проблем: потрібно платити високі податки, матеріал потрібно замовляти на заводах і довго чекати, буває важко знайти камені необхідної форми і практично неможливо ввезти їх самому з-за кордону.

Лише справжній майстер здатний створити щось своєрідне. Прикладом кар’єрного зростання може слугувати блискучий зліт ювеліра Фаваза Груозі, що досяг популярності завдяки зухвалим експериментам, які принесли йому визнання публіки і всього ювелірного світу. Важливо завжди пам’ятати про те, що успіху не можна досягти без любові до своєї справи і відданості ідеї. Лише копітка щоденна праця призведе вас до королівського титулу у світі розкішних кольє, шикарних браслетів і витончених каблучок.

Характер роботи

Кухар готує супи, другі страви, іншу їжу. Знає, як правильно зберігати продукти, готує різні страви за рецептами і вміє оформляти приготоване. Організовує зберігання продуктів відповідно до санітарно-гігієнічних норм. Попри те, що кухар на підприємствах громадського харчування користується встановленими рецептами страв, він може вносити до них зміни в залежності від якості сировини і контингенту споживачів.

Умови роботи

Праця кухаря належить до розряду фізичної праці середньої тяжкості. Кухарем можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку. На підприємствах ресторанного господарства застосовують такі види робочих графіків: лінійний чи змінний (всі працівники починають і закінчують роботу одночасно); стрічковий поточний, ступінчастий (передбачає вихід працівників у різний час з тим, щоб в години “пік” забезпечити найшвидше обслуговування); двобригадний (для підприємств, що працюють в дві зміни); комбінований (для підприємств, що працюють більше 12 годин, наприклад ресторани); сумарного обліку робочого часу (для підприємств, де працівника неможливо забезпечити роботою рівномірно протягом місяця чи року, наприклад вагонів-ресторанів).

У кухарів 8-годинний робочий день в одну чи дві зміни (залежно від розпорядку роботи закладу). У приватних кафе чи ресторанах режим та темп роботи кухар встановлює сам, виходячи з потреб і можливостей.

Особливі умови та фактори праці:

— Працює в приміщенні, але умови мікроклімату несприятливі: температура повітря досягає 25-32 °С, підвищена вологість повітря, протяги, перепади температури повітря, пов’язані з необхідністю переходів з гарячих у холодні цехи. Під час роботи біля плити впливає інфрачервоне (теплове) випромінення.

— Робота пов’язана із впливом інтенсивного шуму, переважно середньочастотного характеру, викликаного дією витяжної та загальнообмінної вентиляції.

Ринок праці

Смачно поїсти любить кожен, значить, вмілий кухар без роботи ніколи не залишиться. Сьогодні майстри сковорідок і каструль затребувані на ринку праці, як ніхто інший.

Освітня підготовка. Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.

Навчальний процес з професії «Кухар» складається з професійної та теоретичної підготовки. Крім основних предметів – технології приготування їжі з основами товарознавства, вивчаються устаткування підприємств харчування; облік, калькуляція і звітність; гігієна та санітарія виробництва; фізіологія харчування; організація виробництва та обслуговування; охорона праці. Важлива роль у формуванні практичних вмінь належить виробничому навчанню.

Медичні обмеження

Професія кухаря протипоказана людям, які страждають: серцево-судинними захворюваннями, ревматизмом, шкірними захворюваннями, запамороченням, нервово-психічними захворюваннями, легеневими захворюваннями: туберкульоз, хронічна пневмонія, бронхіт, ларингіт, тонзиліт, гіпертонія, виразкові хвороби, гастрит, коліт, захворювання нирок і сечовивідних шляхів.

Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей

Перехід до нових умов господарювання вимагає від працівників виявлення ініціативи, вміння самостійно мислити, вирішувати конкретні виробничі ситуації. В нинішніх умовах набуває великого значення формування у майбутніх працівників технологічної грамотності. Сучасний працівник масового харчування повинен мати високий рівень теоретичних знань та професійної підготовки, уміти застосовувати їх у повсякденній роботі, розуміти роль своєї праці в народному господарстві країни, а також володіти прогресивною технологією і новою технікою.

Неабияке значення мають також особисті якості кожного працівника. Він повинен вміти спілкуватися з людьми, бути ввічливим, терплячим, витриманим, уміти обслужити споживача на професійному рівні. Ці якості визначають спроможність людини працювати у сфері обслуговування в ринкових умовах.

Кожен, хто бажає оволодіти кухарським мистецтвом, повинен також вміти малювати, ліпити, відчувати форму, лінію, колір. Це допоможе майбутньому кулінару під час оформлення різних страв та кулінарних виробів. Потрібно мати смакові відчуття і гарно розвинений нюх.

Сучасний кухар – це одночасно професіонал, художник, дієтолог, психолог і, навіть, чарівник. Він повинен володіти тонкими смаковими відчуттями та добре розвинутим почуттям міри; має бути швидким, спритним, зібраним, відчувати форму, лінію, колір.

Кухар володіє прийомами спостереження, порівняння, вміє виділити правильні смакові поєднання продуктів, їх пропорції, відчуває і розуміє красу, шукає і створює її.

Праця кухаря важка, кропітка, але дуже потрібна людям; цікава, бо зі звичайних продуктів, маючи фантазію та смак, кухар створює справжні шедеври кулінарної майстерності.

Винахідливість, тонкий естетичний та художній смак, знання законів поєднання кольорів, форми продуктів дає можливість кухарю витончено, зі смаком оформити страву.

Перспективи

Вдосконалити свою майстерність кухар може на курсах підвищення кваліфікації. Тут можна отримати вищу кваліфікацію – 5-й або 6-й розряд, а в подальшому – високе звання «майстер-кухар». Продовжити свою освіту кухар може в технікумі, торговельно-економічному інституті.

Характерним для кращих кулінарів є те, що вони не зупиняються на тому, чого вже досягли, а постійно вчаться, уважно переймають і вивчають досвід інших, беруть участь в різних професійних конкурсах. Шлях до високої майстерності починається з малого: вміння нарізати овочі, гарно покласти на тарілку гарнір, акуратно полити страву соусом, не забризкувати краї тарілки. Точне дотримання технології приготування їжі – перший крок до майстерності. Ще одна сходинка до майстерності – розробка і створення нових страв. Ймовірність працевлаштування випускника училища залежить від його кваліфікації, практичних навичок, набутих під час виробничого навчання і виробничої практики. Мережа приватних закладів ресторанного господарства з кожним роком розширюється за рахунок створення невеликих кафе, кафе-закусочних, кафетеріїв, міні-барів. Така форма господарювання потребує фахівців-універсалів, здатних не тільки готувати їжу, але й організовувати закупівлю сировини, складати калькуляцію, оформляти і подавати страви. Спілкуватися з відвідувачами, знати основи економіки, бухгалтерського обліку, трудового законодавства, вміти користуватися різноманітною технікою, що допомагає прискорювати технологічні процеси, використовуючи фритюрниці, мікрохвильові печі, тостери тощо.

Споріднені професії

Кухар, пекар, офіціант, бармен, технік-технолог громадського харчування.

Професія лицювальника-плиточника відноситься до комплексу професій оздоблювальних робіт, що виконуються з метою підвищення довговічності будинків, архітектурних та інженерних споруд, надання їм естетичного вигляду. У процесі роботи лицювальник-плиточник застосовує різні механізми та інструменти: мозаїчно-шліфувальні машини, розчиномішалки, трамбівки, катки, скребки, кельми, шпателі, рівні тощо.

Виконує роботи середньої складності під час облицьовування керамічними, скляними, азбестовими та іншими плитками.

Для успішної професійної діяльності лицювальник-плиточник повинен знати:

– види та основні властивості матеріалів, які застосовуються;

– склад розчинів, мастик, способи та технології їх приготування та застосування;

– способи розбивки, провішування, промаячування горизонтальної,

– вертикальної і криволінійної поверхонь;

– норми і правила проведення та приймання оздоблювальних робіт.

Для оволодіння професію лицювальника-плиточника необхідно мати знання таких загальноосвітніх предметів, як: фізика, хімія, креслення.

Крім знань він повинен уміти:

– вести штукатурні роботи;

– робити покриття та лицювання стін прямими і фасонними плитками;

– визначити види та причини браку і усувати його;

– робити ремонт та заміну плиток;

– виконувати оздоблювальні роботи згідно з запланованим малюнком.

Важливими є природні здібності до творчості: добрий окомір, чітка координація і точність рухів, яскраве уявлення, образне мислення, наочно-образна і зорова пам’ять, концентрація і розподіл уваги.

Умови роботи

Лицювальник-плиточник оздоблює стіни та підлоги природними й синтетичними кахлями, виконує мозаїчні роботи. Прогресивні технології та новітні матеріали стають основою підготовки та формування вмінь молодих спеціалістів, які працюють на будівельних майданчиках нашої України. Будівельник – це покликання, нескінченна творчість і пошук, а плоди його праці переживуть століття.

Якщо ви людина творча і усвідомлюєте, що ваша праця необхідна людям – вчиться на лицювальника-плиточника. Лицювальник – плиточник повинен об’єднувати в собі дві протилежні якості з одного боку, високе почуття відповідальності, дисциплінованість, з іншого – творче новаторство, сміливий політ фантазії та розкутість думок.

Ринок праці. Лицювальник-плиточник може працювати у комерційних та приватних структурах, де заробітна плата визначається контрактом і становить комерційну таємницю.

Взагалі професія лицювальника-плиточника добре оплачується і набуває престижності. Будівельні організації України, домобудівні комбінати, ремонтні та експлуатаційні управління міст і сіл відчувають постійну потребу в фахівцях цієї професії. Доволі часто можна побачити об’яви із запрошенням кваліфікованих лицювальників-плиточників на роботу у країнах СНД та за кордоном. Тому вірогідність працевлаштування лицювальника-плиточника після навчання є високою. Ризик безробіття – мінімальний.

Освітня підготовка. Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.

Медичні обмеження. Чинники, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

– поганий зір;

– неакуратність;

– захворювання верхніх дихальних шляхів (астма, алергія й ін.);

– неуважність;

– низький рівень розвитку концентрації і стійкості уваги;

– відсутність творчих здібностей;

– низький рівень розвитку тонкої моторної координації.

Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей. Лицювальнику притаманні якості:

– акуратність;

– організованість;

– чіткість, зібраність;

– оригінальність, спритність;

– почуття гармонії і смаку;

– креативність;

– уважність;

– терплячість;

– витриманість.

Професія токаря - одна з найбільш розповсюджених професій металообробки, яка використовується в ме­ханічних, інструментальних і ремонтно-механічних цехах підприємств маши­нобудування, суднобудування, авіабу­дування, приладобудування; в ремонт­них цехах сільського господарства, транспорту, зв'язку, на будівництві.

Спеціалісти токарної справи працюють у всіх галузях народного господарства. Не­обхідність у цих фахівцях постійна і має тенденцію до зростання, тому можливість  працевлаштуватися за фахом досить висока.

Всі учні забезпечуються стипендією і безкоштовним гуртожитком, в їдальні отримують триразове  харчування.

Функціонує відео зала, актова зала, бібліотека,  спортивний зал,  зала атлетичної гімнастики, тенісний зал, стрілецький тир, спортивне тренажерне містечко, два футбольних поля.

При Центрі діють різноманітні гуртки художньої самодіяльної та технічної творчості, спортивні секції з: футболу, волейболу, баскетболу, важкої атлетики, настільного тенісу, шахів та шашок, гурток художнього  в’язання «Павутинка».

Учні старших курсів мають можливість отримати права водія, а також проходити практику на платних робочих місцях з подальшим працевлаштуванням

*Навчання безкоштовне, за рахунок держави

*Без ЗНО та вступних іспитів

*Популярні робітничі професії

*Безкоштовний гуртожиток на території закладу

*Державна стипендія (475 грн)

*Можливість отримати права водія всіх категорій на 30% дешевше

*Трохразове дешеве харчування, розрахунок в кінці місяця, можливий розрахунок бартером

*Навчання зараховується в трудовий стаж

*Безпроблемне транспортне сполучення (до ЖД-вокзару їхати 4 хвилини)

*Екологічно чиста зона (поряд ліс)

 м. Вінниця, вул. С. Зулінського 27,

 тел. 50-98 -64,  50-98-69,  65-53-63

 Додаткова  інформація на сайті  dnzcpto1.vn.ua     e-mail: dnzcpto1@gmail.com

 Їхати тролейбусами   №  3, 1, 6А , «маршруткою» № 2Б, 20А, автобусом №30, 2

 до  зупинки   «ЦПТО-1»

- Заява на ім’я директора;

- Документ про освіту;

- Довідка про склад сім’ї;

- 6 фотокарток 3х4;

- медична довідка (форма 086);

- медична довідка для юнаків (Форма №25);

- ідентифікаційний код;

  два конверти з маркою.

Прийом документів проводиться щоденно з 8.00 до 16.00, в суботу – з 9.00 до 15.00