Ангели навколо нас

«Дощові краплі – це сльози ангелів… Ангели ллють їх з небес, щоб змити з нас наші гріхи». (Ден Браун «Ангели і демони»)

… Неймовірний, абсолютно незрозумілий випадок стався в реанімаційному відділенні звичайної районної лікарні. Свідком дива стала медсестра на ім’я Тетяна. Тетяна Шилова працювала старшою медсестрою в районній лікарні вже багато років, стикалася у своїй практиці з багатьма несподіванками, але ангела – побачила вперше…

Жінка раптом відчула за спиною якийсь непевний рух, і палату осяяв найяскравіший спалах світла. Тетяна обернулася і побачила обриси людської фігури. Ангел – вона відразу зрозуміла, що це саме ангел-хранитель – схилився над загиблим … і серце чоловіка забилось знову…

Бог дає своїх ангелів «наглядати за тобою, зберігати тебе на всіх дорогах твоїх» – так написано в Біблії. Чи існують Ангели-Хранителі насправді? Чи це гарна метафора? Згідно з релігійними канонами, ангел-хранитель дається кожній людині – при його народженні. А потім – ангел супроводжує свого підопічного все його життя.

Відомі сотні випадків порятунків, на перший погляд – абсолютно несподіваних і непояснених. Що рятує людей від випадкової смерті? Бог? Ангел-охоронець? Або просто збіг?

Veta на YouTube

Віктор Щедров, соліст популярної групи «Доктор Ватсон», досі не уявляє, як пояснити диво, яке сталося з ним кілька років тому. За своєю природою Віктор – зовсім не забобонна людина, тобто, в «чорну кішку» за великим рахунком, він зовсім не вірив (до певного випадку) і через ліве плече ніколи не спльовував, ніколи не хрестився. Але одного разу якийсь життєвий момент змусив його замислитися на цю тему, і так серйозно задуматися…

Кілька років тому група «Доктор Ватсон» відправилася в турне по Краснодарському краю – звичайні заплановані гастролі. Вночі група відіграла концерт, потім всі лягли спати. Рано вранці колектив повинен був виїхати в Ставрополь. Пізно закінчившийся концерт дав про себе знати – навалилася втома, але мало хто цим занепокоївся, адже коли пізні концерти – завжди «на стрьомі», на посаді стоїть директор. Він – що мама рідна, турботливий і надійний в самих різних ситуаціях. Природно, що з ранку його завдання – зібрати всіх, розбудити, всіх оповістити. І цей ранок було не винятком.

Віктор зібрався і, виходячи з номера, раптом зрозумів, що не взяв паспорт. Віктор почав шукати його, але паспорт зник. Це було дивно. Адже напередодні ввечері він поклав його на тумбочку. Він перевірив усе. Перевірив всі тумбочки, перевірив всі столи, всі кути. Може, паспорт завалився через ліжко? Перевірив і там, подивився в шафі – взагалі всі можливі місця він прискіпливо облазив. На це пішой якийсь час. Природно, люди, які стояли в очікуванні внизу, почали нервувати і переживати. Віктор продовжував пошуки, коли в номері раптово згасло світло. Віктор нічого не розумів. Це було схоже на містику. Він крикнув друзям, мовляв, хлопці, у мене проблеми. А вони йому в відповідь: «скільки можна тебе чекати! Перша машина вже пішла…»

У номер постукав звукорежисер колективу, Вадим. Віктор відкрив двері – і тут же в кімнаті запалало світло. Віктор розповів, що у нього не працює навіть телефон. Вадим підійшов до телефону, зняв трубку і почув гудки – ВСЕ БУЛО СПРАВНО. Від всієї цієї містики у Віктора почав з\’їжджати дах, тут ще Вадим каже: – а це що таке? – і показує на приліжкову тумбочку. Абсолютно спокійно в красивій атласній обкладинці лежить тільки що втрачений паспорт – як ні в чому не бувало. На самому видному місці, на тому самому, де повинен лежати… Ось тут Віктор і задумався – а чи не знак це який?

Перша машина вже виїхала, і хлопцям довелося наздоганяти інших на другій машині. Був ранній ранок. Стояв туман. Видимість не перевищувала 100 метрів.
Під\’їжджаючи до Ставрополю, вони помітили на узбіччі перевернутий автомобіль. Відразу закралася тривога: що це за автомобіль, хто б це міг бути? Будь-яка аварія – сама по собі – навряд чи у когось може викликати позитивні емоції, а тут – взагалі страшно, друзі поїхали раніше… І раптом вони побачили одного з членів свого колективу. Це був той самий турботливий директор, він намагався вибратися з перевернутої машини, яка лежала на боці в кюветі. Згодом хлопці розповіли, що машина перекинулася не один раз – і диво, що ніхто не загинув, хоча без серйозних травм не обійшлося…

Аварія сталася 4 травня 2006 року. Віктор відзначає цей день, як свій 2-й день народження. Він упевнений, що всі містичні події в номері готелю відбулися не випадково – невідомі сили попереджали: їхати не варто. Адже поїздка в роковому автомобілі могла коштувати життя.

На сході кажуть: доля – що човен. Даремна праця – намагатися плисти проти течії. Але якщо за течією – то можна правити. Передчуття небезпеки називають інтуїцією. Американські психологи, грунтуючись на статистиці, прийшли до вражаючих висновків: люди, які довіряють власній інтуїції – в 5 разів рідше потрапляють в авто-аварії, в 7 разів рідше отримують побутові травми, у 2 рази менше страждають від серцево-судинних захворювань і підхоплюють заразні хвороби. Доведено ще один цікавий факт: інтуїція в жінок розвинена краще, ніж у чоловіків.