Дні Японії у Вінниці

Цьогоріч Вінниця поринула у стиль кімоно і смак чаю, та долучається до проектів співдружності, пізнаючи Японію з різних боків. В рамках Року Японії в Україні відбувається безліч заходів на платформах: Бізнес, Освіта, Музика та Мистецтво.

Розклад заходів дуже щільний та цікавий, все по максимуму, розваги і користі, того мені  довелось обирати.

Відбуваються заходи за розкладом у різних будівлях з 3-го по 5-те листопада, графік я додам. Щодо освіти та бізнесу то це  складно, але поки мене не дуже стосується. Чаювання це круто, але чаюю вдома, бо сім’я мене теж потребує, моду Японії поважаю, але не моє, а от культура – те що треба. Для культури я знаходжу час, бо це надихає, бо це душа. Музика – вона як шаман, як медитація, як вода – чистить і прибирає, ставить все на свої місця.

Я завітала на захід, що в рамках проекту відбувався у філармонії. Розпочали традиційно з вітальних слів, а далі був виступ оперної групи «Нобарадза». Солістка Кадзуко Камія.

Veta на YouTube

У першому відділені глядачі побачили історію, яка емоційно поставлена і професійно виконана, сюжет був зрозумілий навіть без перекладу, хоч закулісне озвучення допомагало залу звірити своє розуміння по сюжету.

В основі оперної постановки «Мантія небесної феї» лежить легенда про дівчину-дракона,  що в образі феї спускається на землю. Але за збігом обставин втрачає пір’яну мантію, та вимушена залишитись на землі. Пригоди розгортаються дуже лірично, з динамічними танцями відомої Кей Сакаі. Вона прекрасна, граючи дракона так вживалась в роль, і знову, змінюючи роль, згодом була геть іншою. В кінці ми з нею обіймались, фотографувались, і я – її фанат, вона нереально крута!

Можливо ще трохи фактів про акторів додам згодом у статтю для більш обширного аналізу події та втамування Вашої цікавості.

А ні, це не кінець. Було ще друге відділення, що складалась з 6-ти пісень. Я писатиму назви  українською (як зазначено у програмі), хоча, звучали пісні японською.

1. «Ах, прихисток у човнах».
2. «Місяць над руїнами замку».
3. «Вогник світла у вікні душі».
4. «Канікули кохання».  Це було неперевершено, емоційно і просто зі шквалом емоцій від залу і бурхливими оплесками зі співом.
5. «Над Курилами літають хмари».
6. «Очі чорні» –  всім відомий романс під музику вальсу на вірш українського поета та письменника Євгена Гребінки.

Та 7-ма пісня була  особистим подарунком від солістки.

У фойє шанувальники стояли задля фото з акторами, і намагались обіймами, жестами і посмішками довести своє задоволення та щастя, дякували хто українською, хто російською, хоч були і умільці, що підготували декілька слів для спілкування японською(ні це нажаль не я).

Отож, я вражена, і навіть маю відео одного прекрасного номеру з заходу. І так смішно звучить, та я не знімала відео сьогодні, я насолоджувалась, і тоді просила мені скинути, бо це нереально ритмічно, душевно.

Хто хоче знати про яке я відео то заходьте до мене в інстаграм  veta_vin (там у мене звичайні фото, ніякої моди і планів, я їх бережу і сама втілюю), і нехай якість Вам не завадить вловити щось особливе і своє.

Автор Вєта Базюк