Піщанка

ПРИВІТ. Мандрувала я недавно в таке собі відрядження, побувала в рідних місцях, заради того щоб розповісти Вам сьогодні про одне містечко Вінниччини, районний центр, с.м.т – Піщанку, і ще відвідати свою померлу бабусю, в якої День народження. Мій колега, і кращий друг Василь Петрович Базюк теж виявив бажання розділити зі мною цю поїздку, враження, і емоції.

Зокрема «дома» я буваю не часто, та для того, щоб на нашому сайті Ви сьогодні прочитали щось нове, цікаве, і більше дізнались про Вінниччину, і про місце, де я виросла і народилась. Я Вам розповім про цей мальовничий куточок України, і продемонструю фото, хоч це не всі новини, далі буде цікавіше,(Музей Вєточки, Заповідник «Урочища Княгиня» та інше).
А поки про Піщанку:

Перші згадки належать до ХVII-XVIII ст. Піщанка відносилась до Брацлавської, Ольгопільської губерній, та віддавалась на поселення поміщикам після переходу в казну від магнатів. Назва походить від слів «піщаний, писк, пищати» тому що часто на ці території нападали поляки і турки, так, як неподалік була Османська імперія. Забирали в полон дітей та жінок, і чинили насилля.

Жінки цих країв втікали в ліс, що був неподалік, переховувались там. Та іноді все ж попадали до рук ворогів, чинили опір, втікали, кричали. З ними були діти, тому можливо саме їх писк започаткував назву?! Назва змінювалась – Піщана, Песчанка, Песчанка, Піщанка. Про це більш детально Ви можете прочитати на сайті “Вікіпедія”.

Тут народилась олімпійська чемпіонка ХХ олімпійських ігр по греблі на байдарках – Юлія Рябчинська. В Піщанській середній школі №1 працює музей Юлії Рябчинської, де можна побачити її кубки, грамоти, медалі. Навіть є там байдарка, на якій тренувалась олімпійська чемпіонка. Музей Ви можете побачити в нашому фотоальбомі. На кладовищі Піщанки стоїть могила Юлії, яка, нажаль, трагічно загинула ще зовсім молодою, їй було всього 27 років.

Veta на YouTube

В Піщанці було багато євреїв, тому і їх синагоги, притулок для 50 дітей, школа. В 1990 році відкрилось чоловіче училище. Головною вулицею була Подільська, а до неї прилягало багато інших вуличок. Після схилу по головні вулиці починались помістя, а потім і єврейські «квартальчики». Будинки щільно прилягали один до одного, тому залишались лише провулочки для проходу, без городів та інших ділянок. Єврейські будиночки були з «А»- подібним дахом, дерев’яні, вальковані, невеличкі з високими східцями. Деякі будинки були 2-х поверховими, та головне – у всіх були більші за домівку підвали і погреби, тунелі, кімнати для свята «Сукоти».

Пожежі 1865-84 знищили багато таких будівель і споруд, та деякі стоять і досі, реставровані під помешкання, чи знаходяться в аварійному стані. З поширенням нацизму багатьох євреїв запроторили в гетто, висилали, відправляли в концтабори, розстрілювали. Тільки в межах населеного пункту відомий розстріл – 250 чоловік, хоч в загальному це число набагато більше.
Влада мінялась, та після відступу Котовського переслідування євреїв зменшило їх кількість, влада і обставини заставляли займатись землеробством, кустарництвом. Та все ж торгівля та інші ремесла( гончарі, шевці, цирульники) були саме єврейські. Вони потенційно розвивали і збагачували розвиток свого поселення. Більш детальніше про єврейські поселення Пісчанки можна знайти ТУТ.

Нині Піщанка носить звання районного центру, прилеглі околиці селищ і посілостей розміщені навкруги Піщанки. В Піщанці є 2-і школи, спец. школа-інтернат, всім відоме урочище «Княгиня», велика багатокорпусна лікарня, спортивна школа, будинок школярів. Установи податкової інспекції, центру зайнятості, соц. служба, дитячий садок «Райдуга». Звичайно, є прокуратура, міліція, райрада, мережа магазинів та база оптової торгівлі, стадіон, будинок культури, пам’ятки культури та місця для відпочинку – ігрові майданчики, парк «Сквер», дитяче кафе, кафе-бари , бенкетні зали та дискотеки, ігрові клуби, невеличкий «готель», доросла та дитяча бібліотеки, ( до речі мій батько в одній з них працює). Історичний музей, також пришкільні три маленькі музейчики (школа №1), музична школа, 2 кладовища (було три, та на одному побудували церкву, вважають, що кістки не відчувають такої зневаги), автоколона та автовокзал, неподалік залізнична станція Попелюхи, Рудниця.

Раніше функціонував аеродром, та зараз це місце для прогулянки, та посадки «кукурузника» після кроплення полів. Великий ліс, недалеко кордон з Молдовою, та в прилеглому селищі – виправна колонія.

До речі, в Піщанці дуже мальовнича природа. Ви можете в цьому переконатись, подивившись наш фотоальбом. Також можна подивитись Піщанку на карті Google.

До речі, мандруючи вулицями Піщанки ми почули звуки духового оркестру. Були приємно вражені. Звичайно ж пішли на звук духового оркестру, щоб дізнатись, що там за подія відбувається, адже духовий оркестр зараз не часто побачиш. Виявилось, що це грав духовий оркестр віруючих так званих “суботників”. Як же красиво вони грали! Ми не втримались, і зняли невеличкий відеосюжет. Тут Ви можете помилуватись, і послухати гру цього оркестра. Приємного перегляду!