Цитати з життя

«Я не хочу жалітись на життя і обставини що склались. А просто хочу розповісти про те як важко жити. Про день з мого життя – про те, що було вчора. Хоч емоції трохи пройшли і зараз не все так критично але написати цю статтю є сенс.
З якою все таки метою? Тому, щоб самій не забути про те, що було, і щоб моя дитина знала з мого прикладу які бувають труднощі. І що її мати пережила. Сподіваюсь, моя дитина житиме за кращих часів.

Вчора я їздила до магазину з 15-ма гривнями. Так, як особливо купити не вдалось, лиш хліб і пакетик мак-кофе, я за 10 грн. купила красиву мисочку. І хоч це були всі гроші, але корисне для дому я теж купила. Знаєте, не страшно, якщо ти носиш довго одні і ті ж джинси чи плаття, а страшно, коли їсти хочеш, а грошей немає, круп нема і картоплі теж. Навіть чаю з хлібом немає.

Veta на YouTube

На роботі обман, за 10 грн. година, і оплату віддавати не спішать, офіційно влаштовувати тим паче. І хоч я з 16-ти років працюю, в мене всього лише 2 місяці стажу в трудовій, і це з ресторану, де я пропрацювала майже 2 роки.
І за квартиру заплатити і за світло… на життя копійки залишаються, і ті копійки на декілька днів життя, а далі – знову… Життя в кредит, допоки ліміт не закінчиться.» 27.02.2014

«Я зрозуміла, що щасливою городянкою я бути не зможу, бо в мене не вистачає грошей на одяг та інше. Але мені хочеться жити і займатись творчістю, малювати, але на це також не малі гроші потрібні. І так набридла думка про те, що завтра роботу. І що дорогоцінний час ми продаємо за всього 10 грн. за годину, а потом жалкуватимемо, що не прожили цього часу сидячи в старості без сил і роботи, натираючи ноги кремом від вєн, і п’ючи таблетки.
Життя одне, і я так хочу його ПРОЖИТИ!!!! Але треба підстроюватись . Час диктує своє, і шлунок їжі просить.» 17.03.2014

«Пропрацювавши майже 2 роки в ресторані кухарем я відмовилась ставати старшим кухарем за заробітну платню звичайного кухаря, тому, що з старшого кухаря вираховували більше всіх… за незрозумілі недостачі і зникле при камері спостереження м\’ясо. І при звільненні мені замість 1660 грн. віддали 598 з копійками.

Було образливо, але з 2012року(часу мого звільнення) пройшло не мало часу, і коли, в 2014 році я сильно захворіла, то ризикнула написати директору про те, щоб більше не дурили людей, а то буває, що людям так важлива кожна копійка. Мені було потрібно 10 000 грн. на операцію. І це не малі гроші при зарплатні 1800грн. І при тому, що за кімнату я плачу 900 грн. І написала я про ситуацію, яка тоді склалась, про те, що 1000 грн. не додали (А тоді я працювала з 10 годин до 23, (в дні переобліку – з 9 до 2 годин ночі. за 8 грн. оплати за годину). І віддала мені директор 1000 грн., але зі словами, що це не борг, який, по моєму, вона мені винна, а просто для мене, на лікування. Але вже нічого не важливо. Зате я купила ліки, і проходила УЗІ… зараз наче стан здоров’я нормальний.» 20.04.2014