`

Урок з прожитого дня

Урок з прожитого дняНастрій був не найкращим, на роботі невдача, вийшла з роботи, а на дворі сильний дощ, парасольки с собою немає. І одягнена не по погоді -в короткому платті і туфлях на низькому ходу, (адже якби каблук чи підпор на взутті - ноги були би сухими). Змокла вщент. Маршрутного таксі немає. Довелось їхати з пересадкою на трамваї, а згодом на тролейбусі.
Але виходячи з трамваю я побачила чоловіка середнього віку, його волосся було густим і без сивини, але він був сліпим. Я допомогла йому дійти до зупинки, і користуючись нагодою запитала, чи не важко йому в пізню пору кудись їхати. Але він не був у відчаї, а коротко сказав: «немає іншого виходу».

Урок з прожитого дня

День не задався. Урок з прожитого дня. Розповідь-історія.

Veta на YouTube

Настрій був не найкращим, на роботі невдача, вийшла з роботи, а на дворі сильний дощ, парасольки с собою немає. І одягнена не по погоді -в короткому платті і туфлях на низькому ходу, (адже якби каблук чи підпор на взутті - ноги були би сухими). Змокла вщент. Маршрутного таксі немає. Довелось їхати з пересадкою на трамваї, а згодом на тролейбусі.
Але виходячи з трамваю я побачила чоловіка середнього віку, його волосся було густим і без сивини, але він був сліпим. Я допомогла йому дійти до зупинки, і користуючись нагодою запитала, чи не важко йому в пізню пору кудись їхати. Але він не був у відчаї, а коротко сказав: «немає іншого виходу».
Я намагалась його підбадьорити говорячи: «держіться, не впадайте у відчай» - але зрозуміла що, я в більшому відчаї від прожитого дня. Він сліпий, але в нього є оптимізм, він кудись рухається, хоч і на осліп, з паличкою… А я йду додому без настрою, зла від того, що на роботі не все добре, і від того, що дуже змокла, і ще тому, що довелось їхати з пересадками - а це лишня незручність.

Але розмова з цією людино допомогла мені. І я знаю, що це Бог дає мені зрозуміти, що в мене все нормально, все чудово в порівнянні з цим чоловіком. Я можу бачити кольори… кохану людину, природу, своє обличчя. Той чоловік, напевне, не може собі все це уявити… лиш відчути на дотик.

Я ще малюю, і коли бачу гарну природу, то уявляю що і яким кольором я передам… а сліпа людина ніколи не відчує такого ж щастя, і не бачить злих і підступних лиць. Так як глухому чужде поняття про ритм, музику, сміх щастя дитини.

Але я зуміла побачити + в тому, що цей чоловік сліпий. Він буде любити по справжньому, так, як буде відчувати, і не бачитиме обманливого вигляду, буде любити душу. І буде любимий по справжньому, якщо жінка піде заради нього на випробування, і буде поряд. І навіть неможливо сказати, що краще: бути не ходячим , глухим чи сліпим. Це все страшно… і дуже важко як для людини, що страждає, так і для її близьких.

Потім я трохи позабула цю історію, і знову почала бути не задоволена свою роботою, говорячи що важко сидіти за комп’ютером, то довелось відчути, якою буває робота … Але 10 годин на день ходити - сил в мене не вистачить. І я знову взяла для себе корисний приклад, відчула і зрозуміла. Що все в житті не даремно. Якщо ти чимось не задоволений - подивись на людей що поряд. Бо іноді наші проблеми - дрібниці в порівнянні з тими, що у наших знайомих.

Держіться і будьте сильними. Пам’ятайте, Бог не дає того, що Ви не переживете, все - по Ваші можливості.
З вами була Ваша Вєточка. От моя сторінка, додавайтесь в друзі.
http://vk.com/vetochka94

Нет комментариев для “Урок з прожитого дня”

  1. Юлія Матіяш:

    Дійсно дуже важливо навчитись цінувати те, що маєш. І дякувати… Маю проблеми з зором. Знаєте, для незрячої людини робота-це вже (о, яке ж слово підібрати???Радість.. Знала б більшість в яких умовах і як ми працюємо на завадах, більше б цінували свою роботу. Щастя?! О, від цього \»щастя\» хочеться тікати кожного дня, майже 2 роки працюю, і на пальцях можу порахувати дні, коли не хотілося звільнитись) добре, напевне добре. Та й на заводах (УТОСах) не має роботи, особливо зараз. Сучасні технології дуже покращують життя незрячим та слабозорим, зараз з легкістю можна закінчити навчальний заклад, а от знайти роботу =( Нажаль, це вдається одиницям. Дякую за статтю!

  2. Юлія Матіяш:

    \»Дійсно дуже важливо навчитись цінувати те, що маєш. І дякувати… Маю проблеми з зором. Знаєте, для незрячої людини робота-це вже (о, яке ж слово підібрати???Радість.. Знала б більшість в яких умовах і як ми працюємо на завадах, більше б цінували свою роботу. Щастя?! О, від цього \»щастя\» хочеться тікати кожного дня, майже 2 роки працюю, і на пальцях можу порахувати дні, коли не хотілося звільнитись) добре, напевне добре. Та й на заводах (УТОСах) не має роботи, особливо зараз. Сучасні технології дуже покращують життя незрячим та слабозорим, зараз з легкістю можна закінчити навчальний заклад, а от знайти роботу =( Нажаль, це вдається одиницям. Дякую за статтю!\»

Оставить комментарий

Вы должны Войти чтобы оставить комментарий.

Яндекс.Метрика