Наталія Залевська – будьте знайомі

Ім’я моє Залєвська Наталія, 16 січня відсв’яткувала своє 19-ти річчя. Маю молодших братика Руслана та сестричку Аліну. Маму мою звуть Людмила Вікторівна їй 35 років, вона досить ще молода і приваблива жінка. Народила мене досить рано, зуміла виховати, прищепити любов до людей, музики, танців. Вона – найщиріша і найвеселіша людина, яку я знаю. Бог подарував мені найбільше щастя – здорову сім’ю. Завдячуючи мамі в час навчання я почала танцювати.

Veta на YouTube

Народилась у невеликому селищі Бродецьке, де навчалась, зростала, ставала самостійною людиною і добрим другом. Згодом приїхала навчатися у Вінницю, де зустріла кохання мого життя, вірного друга, захисника, підтримку і найцікавішого співрозмовника, тепер уже свого чоловіка – Коваля Олександра.

Хотілося б попрости при можливості в нього вибачення, тому що зробила помилковий вчинок. Сподіваюсь в нас все буде знову добре.

Приїхала я вже з неоціненним багажем історій, які мене чогось навчили. З дитинства пишу вірші, навчилась, в’язати, в чому мені допомогла шановна Тетяна Антонівна Поліщук, але розповісти хотілося б про зовсім інше…

Нещодавно я зрозуміла річ, до якої могла йти все життя… Я маю кількох дійсно найкращих і вірних друзів, які знають мене різною, і не завжди щирою, доброю, але вони мене люблять такою, яка я є. На моє день народження вони зробили найкращий вчинок – приділили увагу, привітали і не забули про моє свято. І їх я знайшла в ДНЗ ЦПТО №1. Ці люди – це Коля Завірюха, Юра Середа, Гріша Висоцький-Попіль, Андрій Ковальчук. Я знаю, що у важку, важливу, радісну, сумну хвилину життя вони будуть поряд так само, як і я з ними.

Я хочу щоб шановні читачі зрозуміли, що в житті важливі зустрічі а не прощання, посмішка а не сльози, віра а не злоба. Бажаю кожному з нас стати коханим і щасливим.

Якщо Ви бажаєте зі мною поспілкуватись – я В контакті!