Материнський інстинкт

Дороге моє маля, моя дитиночка, Зараз я пишу тобі тому щоб колись коли я тобі не зможу це сказати, забуду чи ще щось, щоб ти знав чи знала… чи ви двоє знали, що я хочу Вам сказати вже сьогодні 11.10. 2013 року.

Тоді, коли я ще не знаю, хто стане Вашим чи твоїм батьком… не знаю, хто буде, але знаю, що поки не вагітна. Але моє серце уже переповнює любов – я дуже люблю тебе мій малюк… і чекаю твого появлення в цей світ.

Життя не легке, і я б не сказала, що даруючи тобі життя дарую щастя, але даю шанс стати краще ніж я, зрозуміти те, що пропустила я… Думаю ти точно будеш краще, мудріше і щасливіше жити.

Так, буває такий момент, коли діти вже не слухають своїх батьків, вважають по своєму, навіть говорять, що їх даремно народили… я теж колись так казала(в важкі часи), але я хочу просто сказати тобі про те, як сильно люблю, і бажаю щастя. І народжу тебе із любові, і для того, щоб дати ще комусь змогу ЖИТИ. Бути сміливим, акуратним, розумним, з почуттям передбачення, ризику і просто з душею справжньої людини, яка буде по справжньому любити, яка зможе берегти душі.

Тому, що в ці часи вже не знайдеш взаємності, справжнього кохання і відданості. Мені дуже прикро, і я не впораюсь, якщо навіть постараюсь… я не зможу долюбити так як слід, бо я не ідеал. Я хочу жити, навіть коли мене не буде, я хочу жити в тобі!!! Я хочу з неба бачити продовження мого життя, правильність мої кровиночки, часточки мене.

Veta на YouTube

Я тільки починаю писати цей щоденник, але моє серце з усіх сил додає в кожне слово сенс і почуття.
Я буду захищати і берегти тебе, і буде погано всім, хто тебе образить, я стану твоїм ангелом – охоронцем, стану твоїм оберегом, і навіть там, на небі молитимусь, щоб в тебе склалось все хороше, краще ніж у мене.

Мені так хочеться, щоб у твоєму житті не було навіть половини із тих сліз, які я вже виплакала до цього дня.
Крихітко, дитинко… Твої очки, які будуть уважно дивитись, рученятка, які ти протягатимеш до мене будучи малюком… це все чудово.

Навіть коли ти читаєш цю книгу, підрісши, це не значить, що я любила тебе лише в дитинстві, а люблю і зараз, ще сильніше. Як приємно думати, що через роки ця книга пронесе для тебе мої почуття, мою любов.

Як хочеться пригорнути тебе, прогулятись з тобою парком… Зараз осінь, не знаю яка буде пора тоді, коли ти візьмеш цю книгу, але точно тепло мої любові зігріє тебе. І в часи почуття самотності чи розчарувань ти знатимеш, що я поряд. Навіть коли тобі буде дуже важко – неси надію через життя! Вір в майбутнє і вір в краще. Все ще попереду, все добре ще буде. У всіх трапляються негаразди, випробування, але це життя, така доля і такий наш «КРОСВОРД» – розгадай його правильно і зважливо. У тебе ще є час.

Часто ми помиляємось, і діти і дорослі, але дорослі помилки – це не помилка в зошиті, це помилки, яких не стерти і ніколи не справити.
Будь собою! Колись, в дитинстві я була тихою, але смішливою. Багато сміялась навіть замість сліз. Але не «чудила», не бешкетувала, як інші діти, що порушувала – це іноді спізнювалась на урок… чи ще щось.

Те що я неймовірного пам’ятаю – можна на пальцях перерахувати. Навчанням переймалась не так вже сильно, хоч навчалась нормально, але як кажуть – розум приходить з часом. Так і в мене. З кожним роком я ставала розумніша, доросліша і зібрана. Я розуміла, чого хочу, що подобається. Хоч і не планувала, ким стану…

Мені подобалось багато, але точно скажу – не точні науки. Якщо вони тобі не сподобаються – я зрозумію, це моя вина, але постарайся. Перебори лінощі і стань краще ніж я. Я хочу, щоб в тебе було ДИТИНСТВО, щоб було що згадати, хоча не закликаю бешкетувати.

23/10/2013.
Зараз я б хотіла тобі розказати про те, що почула вчора в одному фільмі. Там було сказано: « мами з нами говорять і до народження, і після смерті». І я думаю це дійсно так. До народження виношуючи розмовляють, уявляючи ті перші моменти… і всю красу своєї кровиночки. А втрачаючи дитину – яка мама не заплаче, і для кого це не стане трагедією?

Для всіх втрата є горем, а для матері і біль сильніша – так наче себе хорониш ще живучи на землі, адже народжують для продовження власного життя… щоб залишити когось після себе. Але життя не передбачливе, і не знаємо чого очікуємо в наступну мить.

Я думаю, моя дитиночко що тебе поменше спіткатиме біль і розчарування, а горе і втрати не стануть на твоєму шляху, хоча з батьками доведеться розлучитись…ми помремо, бо ми старші, і це закономірно. Підемо з часом всі, але поки є життя – живи і насолоджуйся.

Ще є такі думки: «В світі багато людей що заслуговують на смерть, і багато мертвих,які заслуговують на життя.»
«Дочка-звездочка, мамы отрада,
неоценимый подарок небес,
маме за дочку – корона в награду,
ведь королевы рожают принцесс.» – це тобі моя донечко а якщо ти синочок – то ти виростеш справжнім джентльменом. Вихованим і благородним!

Я люблю тебе не залежно від того, хто ти, хлопчик чи дівчинка! Хоча раніше я хотіла лише дівчинку, а потім захотіла хлопчика, ще більше, саме тому, щоб виховати цьому світу справжнього джентльмена.

Але не хвилюйтесь мої малюки, ви діти своєї мами, і я дам вам всі свої знання, поради і допоможу розповідями. Вчись на моїх помилках, вчись на помилках інших, і бережи своє життя. Життєвий досвід ти здобудеш сам (сама), але я завжди з тобою.

Зрозумій, кожен нас бачить таким, яким хоче, знає, яким хоче, і тільки ми самі знаємо правду, але не можемо об’єктивно оцінити. Не зважай на тих хто обговорює за спиною, тому що там вони і залишаться.

Будь сильним (сильною), а головне завжди будь людиною. Не важливо, багатий ти чи бідний – помічай тих, хто потребує… допомагай, кому потрібно допомогти, але сильно теж не довіряй, а то іноді довірливі страждають, попавшись на махінації чи обмані.

Продовження можна почитати тут.