`

Барський район

Барський район
Прапор Барського району.

Між квітучими пагорбами, які знаходяться на Подільській височині, на лівому березі затишної річки Рів, розташувалось мальовниче місто Бар. Це районний центр, з площею 1102 кв.км і з населенням за статистикою перепису 2001 року - 34290 жінок та 28174. Саме місто Бар розташоване на площі 1387 га, і проживає в ньому понад 18 000 мешканців.

Географічні координати міста: 49004’ північної широти та 27041’ східної довготи.
Адреса адміністрації Барського р-ну:
23000, м.Бар, пл. 50-річчя Жовтня 12
Телефон: (04341) 2-24-63
E-mail: rda_bar@vin.gov.uа, barrda@bigmir.net
Сайт: http://www.barrda.com.ua/

Барський район
Герб Барського району

Громадські організації та підприємства району Ви можете знайти тут.
Рельєф краю характеризується чергуванням підвищень і долин, в яких народжуються і протікають струмки, з яких починаються річки Лядова, Немія, Лозова, Мурафа з Мурашкою, які живлять своїми водами річку Дністер,та річка Рів, яка є правою притокою Південного Бугу .
Висота площини, на якій знаходиться місто Бар 330 м над рівнем моря. Річки і струмки, які протікають по районі утворюють понад 30 ставків. Найбільші ставки біля м. Бар та Копайгород, а також сіл Антонівки, Гармак, Верхівки, Шершнів, Мар’янівки.

З мінеральних вод промислово використовується гідрокарбонатна магнієво-кальцієва столова природна вода «Барчанка» (випускається в с.Матійків) і знаменита «Верхівська перлина» (випускається в с.Верхівка). В найближчих околицях міста Бар, біля сіл Сеферівка, Явтухи і Киянівка є цілющі кринички, воду з яких церква визнає лікувальною.

Барський район

Територія району знаходиться в лісостеповій полосі, і має різноманітний і багатий рослинний світ, який підживлюється добрими ґрунтами, великою кількістю сонячного тепла і вологи. Сірі суглинисті грунти при належному удобрюванні і уході дарують добрі, багаті врожаї. Лісовий фонд району налічує 17739 га лісу, найбільш поширеними породами цінних дерев в даній місцевості є дуб, ясен , граб, клен, береза, липа. З кущів найчастіше зустрічається шипшина ліщина та калина. До дикорослих рослин належать конюшина, волошка, пирій, фіалка, медунка, суниця,. На полях краю вирощують пшеницю, кукурудзу, жито, горох, картоплю, соняшник, цукрові буряки.

Барський район називають «яблуневою гілкою Поділля» , тому що він славиться своїми родючими садами, де гарно ростуть і щедро плодоносять яблуні, сливи, груші, вишні, абрикоси,черешні.
Чимало тут розповсюджено і лікарських рослин. Це такі, як; ромашка, чебрець ,м’ята, любисток , череда, аїр (татарське зілля). Серед рослин, які занесені до Червоної книги Вінницької області,як вимираючі, є підсніжник звичайний, конвалія звичайна, дзвоники всіх видів, латаття біле, фіалка запашна, пролісок дволистий, черемха звичайна.

Барський район

Завдяки особливостям рослинного краю уданій місцевості дуже різноманітний тваринний світ. У лісах можна зустріти зайця, їжака, лисицю, сарну, а біля річок – видру, ондатру. У полях району водяться такі гризуни: ховрашок, польова миша, хом’як, кріт. Найпоширеніші птахи - дятел, зозуля, дрізд, ворона, синиця, жайворонок, сорока, лелека, журавель, горобець, ластівка.

У річках та ставках, площа яких становить 1971 га водяться окунь, плотва, карась, щука, лин, а рибне господарство «Прогрес» плодить, розводить і вирощує товстолобика, коропа та білого амура.

Є в Барському краї досить цікава для науковців-орнітологів зоологічна пам’ятка,– колонія сірих чапель, яка проживає в урочищі Шершнянська дубина. Окрім цього є знаменита садиба ХІХ ст. «Лугове» разом з прилеглою до неї парковою зоною, і варта уваги дослідників. Там росте 19 видів екзотичних та унікальних дерев, серед яких є такі, як сосна веймутова , дуб болотний , тюльпанове дерево, чорна дугласія.

З історією Барського краю пов’язані такі імена як: Данило Нечай, Максим Кривонос, брати Григоровичі-Барські та видатний математик, академік Буняковський, історик М.Грушевський, український письменник Михайло Коцюбинський та польський поет-демократ Юліуш Словацький.

Барський район

Барський край завжди мав своє, неповторне, унікальне обличчя, був щедрий на таланти. Ще й сьогодні з літ минулих літ на нас дивляться такі прекрасні пам\'ятки історії, як: фортеця, монастир, незвичне розташування Успенської церкви та костьолу св. Анни, , що стоять поруч, також будинок, у якому жив М.Коцюбинський. Панський маєток, який розташований в селі Митки з прилеглим чарівним парком, унікальними неповторними деревами і зворушливою старовинною легендою, та Троїцький костьол що у селі Маньківцях та ще багато інших неповторних споруд.

Історичне минуле Бару

Бар - місто районного підпорядкування з 1938 року, розташоване на річці Рів за 68 км від обласного центру та за 7 км від залізничної станції.
Територія міста Бара була заселена ще з прадавніх часів.
На східній околиці міста археологи виявили трипільське поселення /бл. III тисячоліття до н.е./, а на західній - скіфське /середина І тис. до н.е./ і черняхівське / бл. IV ст. н.е./.

Документальна згадка про місто Бар /під назвою Рів/ відноситься до 1401 р. Відомий український історик Михайло Сергійович Грушевський в праці \"Барське староство\" пише: \"... що вже в 1405 р. м. Рів було населеним містом, так що заселення його слід віднести до попереднього часу...\"
Історики-краєзнавці вважають, що місто виникло і будувалось в середині XIV ст., а можливо раніше. Воно було розташоване на правому березі річки Рів, там, де тепер знаходиться село Чемериси - Барські.

У другій половині XIV ст. місто переходить у власність литовських феодалів, а згодом з 1449 р. Рів попадає під владу Польщі. Крім національного та релігійного гніту населення зазнавало величезних збитків від вторгнення татар і волохів.
1537 рік відкрив новий період в історії нашого краю. Польська королева Бона Сфорца викупила м. Рів у магнатів Одровонжів і перейменувала у Бар на честь італійського міста, в якому вона народилася. За часів Бони місто відбудовується і розвивається, йому надається Магдебурзьке право.

В 1538 році м.Бар стає центром староства, яким залишається до кінця XVIII ст. Протягом багатьох років населення Барщини веде героїчну боротьбу за своє визволення. В 1594 р. вибухнуло велике повстання проти гніту польських феодалів під проводом Северина Наливайка і Григорія Лободи, в якому прийняло участь населення Бара.

В часи Визвольної війни українського народу 1648-1657 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького Бар був одним з важливих об\'єктів, за який точилися запеклі бої.

Деякий час Бар був резиденцією Богдана Хмельницького. Але згідно з Андрусівським перемир\'ям місто, як і вся Правобережна Україна, залишалося під владою Польщі. З 1672 по 1699 р. наш край перебував під владою Туреччини. В 1699 р. за Карловицьким договором Правобережна Україна з Поділлям /і в т.ч. Бар/ переходять до Польщі.

Протягом XVIII ст. Бар залишався опорним пунктом польсько-шляхетської реакції й католицизму. У відповідь на це в 1702-1704 рр. населення міста брало участь у народному повстанні проти польського гніту, яке очолив Семен Палій. В 1768 р. в Барі виникло воєнно-політичне об\'єднання польських магнатів -Барська конфедерація.

Veta на YouTube

В 30-х роках XVIII ст. на території нашого краю поширюється гайдамацький рух під керівництвом Неживого, Журби, Швачки, Бондаренка, Верлана. Вершиною гайдамацького руху була Коліївщина. Царський уряд допоміг полякам придушити повстання. Російські війська захопили Бар, розгромивши і конфедератів.

З приєднанням Правобережної України до Росії Бар в 1793 р. увійшов до її складу, як повітове місто, а з 1797 р. - став заштатним містом Могилівського повіту Подільської губернії. Села колишнього Барського староства ввійшли до складу Могилівського, Летичівського і Літинського повітів.
Приєднання нашого краю до Російської Імперії не поліпшило становища місцевого населення, яке в процесі розпаду феодально-кріпосницького ладу і розвитку капіталістичних відносин зазнавало посиленого кріпосного гніту.

Особливо гострого характеру набирає селянський рух під проводом Устима Кармелюка. Його сподвижниками були Ілля Малярчук з с. Гармак, Йосип Серветник /він же Покотило, Покотильчук/ з с.Комаровець. Повстанські загони діяли в районі Бар - Ялтушків -Ушиця. Найактивніша боротьба в нашому краї припадає на 1822-1835 рр., яка після трагічної смерті народного месника тривала аж до 1845 р.

В другій половині XIX ст. в Подільській губернії відбуваються кардинальні зміни.
Бар став значним торгово-ремісничим містом Поділля, мав 14 промислових підприємств, з них 4 шкіряні, 2 чавуноливарні, 8 черепичних майстерень, 4 водяні млини та добре розвинений візничий промисел.

В 1865 р. в Барі збудовано ґуральню /майбутній спиртзавод/. З 1880 р. почав працювати пароводяний млин. Подальшому піднесенню економіки міста сприяло будівництво залізниці Жмеринка - Могилів.

Первістком цукроваріння в нашому краї став Ялтушківський цукроварний завод, збудований в 1871 р. В 1900 р. першу продукцію дала Барська цукроварня.
Розвиток сільського господарства вимагав нової, більш досконалішої техніки. В с.Чемерисах Волоських /тепер Журавлівка/ поміщик Ганіцький збудував першу на Поділлі фабрику по ремонту сільськогосподарської техніки та сільськогосподарських знарядь праці. Швидко розвивається шевська справа, ковальське і столярне ремесло.

Розвиток промисловості й ремесла сприяв виникненню культурно-освітніх закладів. У місті було два училища - повітове, створене у 1803 р. і духовне, відкрите у 1837р.
Починаючиз80-х рокі від о кінця XIXст. майже у всіх великих селах діяли церковно-приходські школи, а в значній частині малих сіл - школи грамоти. Найперші церковно-приходські школи з\'явились у селах: Верхівка, Біличин, Митки, Чемериси Волоські /Журавлівка/, Слобода Ялтушківська, Ялтушків. В Барі працювало дві лікарні.

Закінчився період відносно мирного розвитку українського суспільства - XIX ст. Розпочиналась епоха великих потрясінь - XX ст.
Поділля залишалось аграрним районом з розвиненою переробною промисловістю.

В зв\'язку з переходом на капіталістичні відносини і будівництвом залізниць в нашому краї розвивалась торгівля. Основним її центром був Бар.
Помітні кроки здійснюються у розвитку освіти. Ще з 1868 р. діяло міське двокласне училище /нині будинок греко-католицької церкви/. У 1907 р. до ладу стало реальне училище /тепер СШ № 4/, у 1911р. відкрито приватну гімназію для дівчат /тепер СШ № 2/, яка згодом одержала право приватно-державної.
При Барській міській управі в 1900 р. відкрилась перша бібліотека.

В Барі для управління містом обиралась міська дума. У 1905 р. Поділля охопили революційні виступи. Навесні і влітку 1905 р. було найбільше піднесення страйкової боротьби в Барі і селах нашого краю. В травні 1905 р. відбулися страйки Бар-ської та Ялтушківської цукроварень. Робітники вимагали покращити умови праці і збільшити зарплату.

Перша світова війна 1914р. завдала нових бідувань населенню району.
У лютому 1918р. Бар окупували війська кайзерівської Німеччини. У боях з австро-німецькими окупантами брав участь Барський червоногвардійський загін.
23 березня 1919р. Богунський полк визволив Бар, а в червні цього ж року місто перейшло до рук УГА. В січні 1920 року містом знову оволоділи загони Червоної Армії, а в квітні - білополяки і петлюрівці. Радянську владу в районі остаточно було встановлено 24 червня 1920 року.

Зразу ж після закінчення громадянської війни розпочалося відродження про­мисловості й сільського господарства. Реконструюються спиртовий та цукровий заводи, споруджується машинобудівний завод, відкриваються нові підприємства: цегельні заводи, хлібозавод, швейна фабрика, електростанція, машинно-тракторна станція.

Місто було електрифіковано у 1936 р. У Барі будують районну лікарню, школи. Ще в 1925 р. був відкритий механічний технікум. З квітня 1931 р. почала виходити районна газета \"Більшовицькими темпами\" /тепер \"Подільський край\"/.

Трагічний голод 1933 р. не поминув й Барського району. Смерть від голоду спустошувала цілі села. Так, у Копайгороді, як свідчить статистика, лише за півроку померло 273 чол., у селі Польовому - 200 чол. В 30-ті роки в країні розпочалися масові репресії, пов\'язані з культом особи Сталіна. Йшли в небуття тисячі ні в чому не винних радянських громадян. Чимало загинуло й жителів Барського району.

Напад військ фашистської Німеччини перервав подальший розвиток нашого краю. 15 липня 1941 р. гітлерівці окупували Ялтушків і більшість сіл Барського району, а 16-го - сам райцентр. Настали страшні дні кривавого режиму. Окупанти розстріляли близько 7,5 тис. мирних громадян, 2 тис. вивезли на примусові роботи до Німеччини. Більше 8 тис. мешканців району загинуло в боях за Батьківщину.

19 березня 1944 р. війська 18-ї та 38-ї армій Першого Українського фронту розпочали бої за визволення району. 25 березня частини 305-ї стрілецької дивізії /командир - полковник О.Ф.Васильєв/ 74-го стрілецького корпусу 38-ї армії оволоділи Баром. У боях за населені пункти району віддали своє життя 1186 воїнів.

З переходом до мирного життя відновлювали свою діяльність органи Радянської влади, відбудовувались підприємства, вставала з колін промисловість міста. З часом в Барі розвивається освіта, культура, медицина.

В 2001 році Бар відзначив 600-річчя з дня першої документальної згадки про нього.

Зараз в Бару налічується 7 навчальних закладів. Це такі, як:
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 м. Бар
Навчально-виховний комплекс загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 - гімназія
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 м. Бар
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 м. Бар

Барський автомобільно-дорожній технікум НТУ ( БАДТ НТУ)
Барський гуманітарно-педагогічний коледж ім. М.Грушевського
Барський професійний будівельний ліцей
Дитяча музична школа
Дитячий садочок №1 «Берізка»
Дитячий садочок №2 «Сонечко»
Дитячий садочок №3 «Зірочка»
Дитячий садочок №7 «Казка»
Дитячий садочок№ 8 «Дружба»

Фото краєвидів району можна подивитись в фотоальбомі нижче.


Населені пункти Барського р-ну

Оставить комментарий

Вы должны Войти чтобы оставить комментарий.

Яндекс.Метрика