`

Історія про хлопчика Ваню

Історія про хлопчика Ваню Це історія одного хлопчика Вані, який любив своїх батьків, любив життя і весь світ. Його любові вистачило б для всіх. Але... Виписки із записів хлопчика...
...Мене звуть Ваня. Мені 7 років. Я дуже люблю свою маму Катю і тата Вадимаа якщо чесно я їх люблю і боюся. вони мене завжди б\'ють, але я не розумію чому, в чому я винен ...Вранці я прокинувся і пішов до школи. Вчився я добре, вчителька мене любила, а я любив весь клас ... Знаєте у мене немає друзів. На перервах я сиджу в класі і граю карандашиками. Зі мною ніхто не хоче дружити. Я завжди намагався підійти до кого небудь і подружиться, але вони штовхали мене і кричали: \"пішов геть виродок\". А знаєте чому виродок?

Історія про хлопчика Ваню

Це історія одного хлопчика Вані, який любив своїх батьків, любив життя і весь світ. Його любові вистачило б для всіх. Але... Виписки із записів хлопчика...

...Мене звуть Ваня. Мені 7 років. Я дуже люблю свою маму Катю і тата Вадима, а якщо чесно, я їх люблю і боюся. вони мене завжди б\'ють, але я не розумію чому, в чому я винен...

Вранці я прокинувся і пішов до школи. Вчився я добре, вчителька мене любила, а я любив весь клас ... Знаєте у мене немає друзів. На перервах я сиджу в класі і граю карандашиками. Зі мною ніхто не хоче дружити. Я завжди намагався підійти до кого небудь і подружиться, але вони штовхали мене і кричали: \"пішов геть виродок\".

А знаєте чому виродок? у мене на обличчі був великий шрам, від удару тата, і я завжди ходив в одному і тому ж. У синіх розпатланих джинсах, легкій червоній маєчці і поношених черевичках. Я не сильно горював, бо любив всіх.

Veta на YouTube

Цього дня після школи я пішов у роздягальню, взяв свою стареньку осінню курточку і пішов на вулицю. Зима ... Хуртовина. Я тремтів від холоду і ледве ходив. Тут ззаду хтось кинувся на мене і засунув головою в замет. Я чув як вони говорили: \"урод ти! Нікому ти не потрібен, ти бомж!\" Потім вдарили по ногах, по руках, по спині і пішли. Я плакав ... не тому що було холодно, а тому що у мене немає друзів, але я і надалі всіх любив.

Потім я прийшов додому і мама накинулася на мене і почала тягати за волосся: \"де ти був?! Що за вигляд? Ідіот ненормальний! Не буде тобі обіду, вали до себе в кімнату!\" Я мовчки пішов до себе і сидів. Я звик, коли мене б\'ють ... коли не обіймуть і не скажуть хороші слова. Я так і заснув ... в мокрому одязі і голодний.

Потім я почав погано вчитися, нічого не розумів ... тато бив за це і дуже сильно, один раз так вдарив по руках, що мій пальчик онімів і не рухався... з тих пір так і залишився кривим та нерухомим. Через це мене в школі ще більше дратували.

Минали дні, і ось одного разу у мене заболіло серце. Мама і тато нічого не робили, все як звичайно. Ночами знаєте що я хотів? Я дуже дуже хотів щоб моє серденько не боліло... тому що я не хотів засмучувати цим маму і тата ... я їх дуже любив, чесно, дуже.

На наступний день у школі нам задали на уроці намалювати малюнок: \"Моя мрія\". Всі малювали машини, ракети і ляльки, а я ні. Тому що я не хотів це... я хотів хороших маму і тата... І я намалював сім\'ю. Мама, тато і їх синочок, що радісно граються в настільну гру. Я малював і тихенько плакав... адже це моя мрія...

Коли настала моя черга показувати класу малюнок, всі з мене сміялися .Я пішов до дошки і сказав: \"моя мрія це сім\'я. (Я показав малюнок і всі почали сміятися). Один хлопчик на ім\'я Сергійко сказав: \"і це твоя мрія? Ахахаха\" А я не міг нічого сказати, і лише промовив крізь сльози тихо: \"будь ласка не смійтеся з мене ... це моя мрія ... мене б\'ють і не люблять ... я вас прошу не треба знущатися ... я хочу щоб і мене як і вас матуся обіймала і цілувала... я кожного разу після школи стою осторонь і дивлюся як вас забирають батьки і радісно йдуть додому. А я нікому не потрібен, я знаю ... (я плакав ще сильніше) ... У мене немає пальчика і я не гарний, кульгавий і страшний. Але я не винен, чесно причестно. Я дуже люблю своїх батьків і не хочу їх нічим засмучувати ... будь ласка хоча б ви не знущайтеся наді мною, не бийте\".

Вчителька стрималася від сліз і мало хто мене зрозуміли ... але все одно знущалися. Одного дня я отримав двійку з російської мови в школі. Я боявся йти додому... маму б засмутив. Але в інше місце мені нікуди йти, і я поплентався додому. Мама дізналася про двійку і почалося все спочатку... Вона схопила мене за хворий пальчик і відкинула на підлогу... я вдарився ніжкою про табурет. Потім вона вдарила мене два рази по голові і я нічого не міг вдіяти...

Після биття я лежав на підлозі, на боці і не міг встати. Пальчика не відчував, і ніжку теж. Мама пішла кудись і залишила мене ... я дістав з кишеньки печенюшку і почав гризти тихо тихо ... я боявся. Вона підійшла і сказала: \"стільки ростили тебе погань, а ти нічого й робити не можеш, от нехай батько прийде і він тобі задасть! Не шкода аж!!\" Я встиг тільки сказати: \"матуся не треба, я виправлюся\" і прийшов тато.

Дізнавшись про двійку, він схопив мене за руку і почав трясти... потім ударив по обличчю і ногах... я впав і не пам\'ятав нічого. Прокинувся в лікарні, і побачив, що у мене немає пальчика зовсім... я дивився у вікно і сумував, тихенько плакав...

Наступав Новий Рік, і всі поспішали хто куди... Як діти зі своїми батьками грають в догонялки ... як мама обіймає свого синочка і цілує. А знаєте чому я плакав? Тому що я не знав, що таке посмішка мами і її поцілунок ... я не знав що таке обійняти маму... тата. Мене тільки били... а я любив.

Вчителька моя в школі давала мені чай попити, грала зі мною трошки ... вона мій друг. Минуло півроку. Я вчився трохи краще, але мама і тато не любили мене ... одного разу я пролив випадково чайок, і мене знову побили... Раптом моє серденько захворіло, і я говорив мамі: \"мама-мама, сердечко болить\". Вона не звернула уваги... Я знову був у лікарні, і батьки до мене не приходили взагалі... мені говорили, що вони прийдуть, але їх немає... А я чекав і чекав... Але вони відмовилися від мене... від виродка. А я їх так любив... Любив їх усіх.

Хлопчик Ваня помер через два дні... від чергової травми... Коли його знайшли мертвим, він тримав у руках малюночок свій і записку, якої не дописав... Зміст було такий:

\"Матуся і Татко. Пробачте, що я такий... що негарний, дурний і кульгавий. Пробачте, що ви не любили мене... вибачте. Я не хотів засмучувати вас, я хотів тільки одного... Обійняти тебе мама... поцілувати і сказати, що люблю тебе... Папа ... я хотів грати з тобою в гонки і стрілялки ... ходити гуляти і співати... Я знаю що винен. Я вас дуже лю ..... \" Далі не було продовження ... серце хлопчика зупинилося...

Хочемо звернути вашу увагу на те, що це не видумана історія. Історія взята із сайта 24Warez.ru.

Оставить комментарий

Вы должны Войти чтобы оставить комментарий.

Яндекс.Метрика