Знайомтесь – Кричун Олена Володимирівна

Одного разу зустрілись на білому світі двоє молодих людей – Володимир та Лідія. Вони зразу ж закохались один в одного. Їм було дуже добре у двох, хоч на шляху їхнього кохання було дуже багато перешкод (але це вже інша історія), вони все ж змогли подолати їх, і зв’язати свої серця на все життя.

Від цього кохання народилась гарна дівчинка. Вона була весела, щаслива, дуже любила своїх батьків, які дбали про неї, і ростили, як квіточку. Ось так появилась на світ чарівна дівчина Олена, про яку ми Вам хочемо розповісти. Вірніше, розповідає про себе вона сама. Отже – знайомтесь:

Кричун Олена Володимирівна народилась 06.04.1995 в с.м.т. Оратів, Вінницької області.

Батько – Кричун Володимир Макарович працює приватним підприємцем.
Мати – Чернявська Лідія Юхимівна – приватний підприємець.

Тато та мама, яких я люблю сильніше по над усе в цьому світі – це люди, які виховали мене ,люди які дали мені життя. В них неймовірна історія кохання, яке пройшло тернистий шлях життя, але ні на краплю не згасло попри всі життєві негаразди у їх серцях.

До дитячого садка пішла в 1999 році, а в 2000 пішла до школи, в якій проходила навчання. Також паралельно 8 років училась у музичній школі.

Я люблю подорожувати, ось маленькою я була в Італії, на досить таки знаменитій в Європі фірмі СВС. Також дуже люблю їзду на велосипеді. Це моє хобі.

Veta на YouTube

В 2010році наша сімя переїхала до Вінниці, і почала життя з нового листа. Нові події, нові друзі, нові враження… Життя пішло по новому.

Зараз просто навчаюсь. Здобуваю знання, навчаюсь жити, творити. В цьому році закінчила навчання у ВВПУСП. Планую поступати у вищий навчальний заклад, здобувати професію, по якій уже є диплом – Агент з організації туризму . адміністратор.

Моя найкраща подруга Лена, з якою ми дружимо вже три роки.

Це я і мій любимий кіт Сєня.

І знову я з найкращою подругою Лєною.

Мої батьки, яких я дуже люблю.

Моя подруга Леночка

Моя подруга дитинства Світлана.

Мій брат Женя, з яким ми так рідко бачимось.

Важливим є напевно те, чого не можна втримати – це час, який летить з дуже великою швидкістю. Тому його я стараюсь провести зі своїми близькими.

Старший брат – ну звичайно всі чули історії про старших братів. Як це круто мати старшого брата! Ми з ним живемо душу в душу, нога в живіт, кулак в око. Женя зараз на жаль далеко від мене, і бачимось ми не часто – раз в рік ,а то і раз в 2 роки. За цей час я встигаю за ним так засумувати, що від міцних обіймів чути хрускіт кісток, та залишаються синці на тілі.

Моя найкраща подруга – Олена, за досить короткий період нашої дружби у ній я частково знаходила себе. Вона ніколи не була осторонь від мого життя, постійно вносила в події навколо багато новизни, це людина, якій я винна річ ціною в життя!

Світлана – подруга дитинства, з якою дитинство було проведене тільки на радість. Цей час, який ми проводили разом – в серці назавжди. Ми з нею пережили дуже багато життєвих подій , які виховали в мені трішки жорсткий характер до людей. По при всі негаразди, які ми з Світланою пережили, можу сказати відверто \”жіноча дружба існує\”!!!

Ось така невеличка історія про мене. Якщо хочете – ми можемо з вами поспілкуватись в контакті .Я люблю нових друзів і завжди буду рада Вам.
До побачення!